64400, Харківська обл.,
сел. Зачепилівка, вул. Центральна, 49
тел. 5-15-31; тел/факс 5-16-51; email: zachepylivska@rda.kh.gov.ua
Анонс подій

Зачепилівське відділення Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області інформує

Одна податкова накладна на дві оплати

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту визначено, що у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде виписана одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 ПКУ платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з ПКУ, та згідно з п. 201.15 ст. 201 ПКУ зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПКУ визначено, що платники податку при здійсненні постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема покупцям-платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Для цілей, визначених п. 201.4 ст. 201 ПКУ, ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Визначення ритмічного характеру постачання залежить лише від факту постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць і не залежить від того, за одним або за різними договорами воно здійснене.

Періодичність складання податкових накладних протягом звітного (податкового) періоду на одного контрагента-покупця, у тому числі і зведених податкових накладних за операціями з постачання, які мають ритмічний характер, може бути передбачена у цивільно-правовому договорі з таким покупцем.

Отже, у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Якщо у цивільно-правовому договорі з покупцем не передбачено складання зведених податкових накладних, а покупець одного і того ж дня оплачує товар кількома авансовими платежами в межах різних цивільно-правових договорів, також не буде вважатися помилкою, якщо продавцем буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Чи зобов’язані підприємці при продажу у кіосках газет застосовувати РРО?

Суб’єкти господарювання мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу.

При цьому обов’язковою умовою є відсутність у складі загального товарообігу операцій з продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів.

Зазначена норма передбачена ст. 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зі змінами.

Чи буде змінюватись реєстраційний номер облікової картки жінки, яка вийшла заміж і змінила прізвище?

У випадку зміни прізвища реєстраційний номер облікової картки платника податків міняти не треба - він залишається той самий, але змінюється прізвище на бланку.

Так, відповідно до п.70.7 ст. 70 р. ІІ Податкового кодексу України та п.1 р.IX Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779 (далі - Положення), фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 11 до Положення) або за формою № 5ДРП (додаток 12 до Положення) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені Заяви особисто або через законного представника чи уповноважену особу до контролюючого органу за місцем проживання, у разі зміни місця проживання – до контролюючого органу за новим місцем проживання, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування (п. 2 р. IX Положення).

Згідно з п. 3 р. IX Положення для заповнення Заяви використовуються дані документа, що посвідчує особу громадянина, та інших документів, які подаються у разі зміни таких даних.

Здійснити відповідні зміни можна, звернувшись до Центру обслуговування платників з оригіналом паспорта (де змінене прізвище), в місячний термін.

Слід зазначити, що фізичні особи - громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися для подання Заяви за формою №5ДР або за формою № 5ДРП про зміну даних, до будь-якого контролюючого органу, незалежно від реєстрації їх місця проживання чи перебування або відсутності такої реєстрації.

 

Актуально: відпустка та лікарняні для підприємця-єдинника

ГУ ДФС у Харківській області роз’яснює чи звільняється від сплати авансового внеску платник єдиного податку першої або другої групи, який не використовує працю найманих осіб, якщо тривалість відпуски є меншою календарного місяця.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п.295.5 ст.295 ПКУ). Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі (пп.298.3.2 п.298.3 ст.298 ПКУ).

Таким чином, якщо тривалість відпуски є меншою одного календарного місяця, то підстави для звільнення від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця відсутні.

Працівник у відрядженні затримався на вихідні дні: чи оподатковуються суми понесених витрат

У Головному управлінні ДФС у Харківській області надають роз’яснення щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд у разі затримки у відрядженні на вихідні та святкові й неробочі дні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), згідно з п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу. Відповідно до п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або членом керівних органів підприємств, установ, організацій сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Зазначені в абзаці другому п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця сторони, що відряджає.

Також відповідно до п.п. “а” п.п 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову та митну політику, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження. Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі – Інструкція № 59). При цьому інші підприємства, установи та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Крім того, відповідно до положень Кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Враховуючи викладене, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд, за умови наявності та належним чином оформлених транспортних квитків, що засвідчують вартість цих витрат та виконання інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Підприємці - платники єдиного податку, які реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, застосовують РРО незалежно від обсягу доходу

Реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1,0 млн. гривень.

Ці норми не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Постановою КМ України від 16.03.2017р. № 231 затверджено "Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій".

 

Перелік містить 8 груп:

1) Група 73 «Вироби з чорних металів»; 
2) Група 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини»; 
3) Група 85 «Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя»;
4) Група 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання»; 
5) Група 90 «Прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя»;
6) Група 91 «Годинники всіх видів та їх частини»;
7) Група 92 «Музичні інструменти; їх частини та приладдя»;
8) Група 95 «Іграшки, ігри та спортивний інвентар; їх частини та приладдя».

Постанова набирає чинності через 30 днів з дня її опублікування (опублікована у газеті «Урядовий кур’єр» від 07.04.2017 №66).

Отже, з набранням чинності Постанови №231 (з 08 травня 2017 року) підприємці – платники єдиного податку 1-3 груп, які реалізують товари, визначені Переліком №231, зобов’язані проводити розрахунки через зареєстровані належним чином РРО незалежно від обсягу доходу. 

Це стосується і тих підприємців-платників єдиного податку 1 - 3 груп, які до 08.05.2017 року здійснювали реалізацію зазначених товарів без застосування РРО.

Зазначена норма визначена п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України та п. 6 статті 9 Закону України від 06.07.1995 N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Авансові внески при виплаті дивідендів у податковій декларації

У Головному управлінні ДФС у Харківській області роз’яснили. Сума авансового внеску, яка має бути сплачена при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді, відображається у рядку 6 додатка АВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), та переноситься до рядка 20 Декларації.

Розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків здійснюється у додатку ЗП до Декларації, а саме:

- у рядку 16.2 додатку ЗП відображаються авансові внески, нараховані та сплачені у звітному (податковому) періоді (значення показника рядка 6 додатку АВ до Декларації);

- у рядку 16.3 – авансові внески, нараховані та сплачені у минулих звітних (податкових) періодах. які не враховані у зменшення податку на прибуток (значення показника рядка 16.4.2 додатку ЗП до Декларації попереднього звітного (податкового) року);

- у рядку 16.4 – сумарне значення рядка 16.2 (нараховані та сплачені авансові внески у звітному (податковому) періоді (першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році)) та рядка 16.3 (авансові внески, не зараховані у зменшення податку у минулих періодах), у тому числі у рядку 16.4.1 (до внесення змін до форми Декларації наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 №585 – рядок 16.3.1 додатку ЗП до Декларації) – нараховані та сплачені у поточному звітному (податковому) періоді авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий звітний період.

Платники податку, які подають Декларацію щоквартально, відображають у рядку 16.4.1 нараховані та сплачені у першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році авансові внески при виплаті дивідендів, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий перший квартал, півріччя, три квартали, рік. У рядку 16.4.2 – нараховані та сплачені авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 16.4 - рядок 16.4.1, переноситься до рядка 16.3 додатку ЗП до рядка 16 Декларації за наступний звітний (податковий) період).

Чи є обмеження щодо надсилання повторної електронної звітності протягом дня

Обмежень щодо надсилання платником податків протягом одного дня декількох звітних документів в електронному вигляді за різними податковими деклараціями немає. ДФС нагадує, що податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до контролюючих органів засобами телекомунікаційного зв’язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до контролюючих органів у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв’язку або ненадходження першої квитанції).

Якщо платник податків надіслав до контролюючого органу кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючого органу останнім до закінчення граничного терміну, встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних контролюючого органу та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

Тобто немає обмежень щодо надсилання платником податків протягом одного дня декількох звітних документів в електронному вигляді за різними податковими деклараціями. Крім того, платник податків має право повторно відправляти податкові декларації у разі виправлення помилок до закінчення граничного строку подання декларації, вказавши при цьому тип документа «звітний новий».

Оновлено перелік моделей, модифікацій РРО дозволених для використання

Державна фіскальна служба України наказом від 07  червня  2017 р. №406 затвердила новий державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій. Нагадаємо у ньому наводять перелік моделей, модифікації РРО, дозволених до первинної реєстрації, та РРО, первинну реєстрацію яких заборонено.

Відповідно, попередній перелік, який затверджений наказом ДФС від 20.04.17 р. № 275, втратив чинність.

 

Неосновне місце обліку – коли слід зареєструватися в податковій

 

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує про те, що в разі  виникнення у суб’єкта господарювання обов'язків щодо сплати (перерахування) податків на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік в ДПІ за таким неосновним місцем обліку.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов'язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов'язані з оподаткуванням, подати заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою №17-ОПП. Якщо з ДПІ укладено договір про визнання електронних документів, вказана заява подається засобами електронного зв'язку в електронній формі. Заява за формою №17-ОПП може бути подана як до ДПІ за неосновним місцем обліку, так і до ДПІ за основним місцем обліку. У разі подання заяви за формою №17-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити всі контролюючи органи, у яких бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об'єктів оподаткування), які обслуговуються такими органами.

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором подарунка співробітнику

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором подарунка співробітнику підприємства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), статтею 164 якого визначено базу оподаткування.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з підпунктом 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Водночас підпунктом «є» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного

доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу), у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, поняття якої наведено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Отже, вартість дарунка, яка визначена за правилами звичайної ціни, що надається платнику податків, не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2017 році - 800 грн.), не є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У разі якщо вартість дарунка перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо з урахуванням пункту 164.5 статті 164 Кодексу.

Крім того, згідно з підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) є дохід, визначений статтею 163 Кодексу, до якого включається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

При цьому нормами пункту 161 підрозділу XX Кодексу застосування коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 Кодексу, не передбачено.

Водночас підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2,165.1.18,165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Нарахування єдиного соціального внеску на дохід, у вигляді вартості подарунку

Головне управління ДФС у Харківській області інформує щодо нарахування єдиного соціального внеску на дохід найманому працівнику, у вигляді вартості подарунку.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року     №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок), зокрема, є роботодавці, у тому числі підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за

виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону №2464).

Частиною другою статті 9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 затверджено Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, зокрема на виплати, які надаються у грошовій формі у вигляді вартості подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

Отже, дохід, у вигляді вартості дарунка, що нараховується роботодавцем найманому працівникові, є базою нарахування єдиного внеску.

Актуально для платників: оновлено порядок ведення ЄРПН

У Головному управлінні ДФС у Харківській області зазначають, що постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого власною постановою від 29 грудня 2010 року № 1246.

Змінами, зокрема, встановлено, що після надходження ПН та/або РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності ПН та/або РК затвердженому формату (стандарту);

- чинності ЕЦП, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН та/або РК;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН та/або РК, платником податку на момент складення та реєстрації таких ПН та/або РК;

- дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу;

- наявності суми ПДВ відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 ст. 2001 Податкового кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015 р.);

- наявності в ЄРПН відомостей, що містяться в ПН, яка коригується;

- факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН та/або РК з такими ж реквізитами;

- відповідності ПН та/або РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу;

- дотримання вимог законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» і Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Варто зазначити, що за результатами вищезазначених перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН та/або РК.

Таким чином платник податку через електронний кабінет, шляхом перегляду в режимі реального часу, має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами ПН та/або РК.

Крім того, передбачено, що з 1 квітня 2017 року до 1 липня 2017 року процедури, визначені пунктами 17—19 Порядку ведення ЄРПН, здійснюються без фактичного зупинення реєстрації ПН та/або РК.

 

 

 

При реалізації підприємствами-платниками єдиного податку основних засобів об’єкт оподаткування залежить від кількості місяців їх використання

При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Дохід від продажу основних засобів визначається згідно з договором про реалізацію.

Для юридичних осіб – платників єдиного податку не передбачено обов’язкової умови щодо продажу основних засобів за ціною не нижче їх оціночної вартості.

Зазначена норма визначена п. 292.2 ст. 292 Податкового кодексу України.

Як визначається база оподаткування та податковий кредит при імпорті товарів, основних фондів?

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до ст. 39 прим. 1 ПКУ.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, базою оподаткування для товарів, основних фондів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни таких товарів, основних фондів.

Відповідно, платник податку відносить до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з імпортом товарів, основних фондів виходячи з їх митної вартості.

 

 Порядок обчислення податку на нерухоме майно при отриманні об’єкта житлової нерухомості у спадщину


Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 (даліЦКУ) спадкуванняперехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (п. 1 ст. 182 ЦКУ).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 1297 ЦКУ).

Згідно з п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Порядок подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №476.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Тобто, для фізичної особи, яка отримала об’єкт житлової нерухомості у спадщину після смерті його власника, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється контролюючим органом за місцем її податкової адреси (місцем реєстрації) починаючи з місяця, в якому вона набула право власності.

Продаж інваліду путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України здійснюється без нарахування ПДВ

 

Від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів.

Отже, операції платника ПДВ (у тому числі закладу санаторно-курортного лікування) з продажу фізичним особам віком до 18 років, інвалідам та дітям-інвалідів путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України звільняються від оподаткування ПДВ тобто нарахування ПДВ за такими операціями не здійснюється.

Таким чином, при продажу інваліду путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України, сума ПДВ не включається закладом санаторно-курортного лікування - платником ПДВ до вартості такої путівки, і як наслідок, інвалід оплачує лише фактичну вартість путівки без додаткового нарахування ПДВ на її вартість.

Зазначена норма передбачена п.п. 197.1.6 ст. 197 Податкового кодексу України.

 

Порядок внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу

 

До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором власник підприємства, установи, організації або фізична особа повинна подати до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття такого працівника на роботу.

Обов’язок з подання повідомлення поширюється виключно на трудові відносини (коли з працівником укладається трудовий договір).

Форма повідомлення про прийняття працівника на роботу затверджена  постановою КМУ від 17.06.2015 р. № 413.
Пунктом 2 додатка до Постанови встановлено тип повідомлення:

"початкове" - подання інформації про прийняття працівника на роботу;

"скасовуюче" - подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.

У разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу "скасовуюче" з помилковими даними і одночасно повідомлення типу "початкове" з правильними даними.

Накладення штрафу за подання уточнюючої інформації про прийнятих працівників до фіскальних органів чинним законодавством не передбачено.

 

Сільгоспвиробникам для отримання бюджетної дотації

 

У Головному управлінні ДФС у Харківській області нагадали. Для внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації (далі – Реєстр) сільськогосподарський товаровиробник подає до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника податку на додану вартість заяву за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 275.

У заяві зазначаються підстави для внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру та перелік видів діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника, здійснення яких дає право на отримання бюджетної дотації.

Заява за формою № 1-РОБД з позначкою «Внесення» заповнюється та подається в електронній формі або у паперовому вигляді у місяці, який передує початку податкового періоду, з якого особа матиме право на отримання бюджетної дотації, та протягом п’яти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкової звітності з податку на додану вартість, встановленого для місячного податкового (звітного) періоду.

Заява з позначкою «Перереєстрація» заповнюється та подається виключно в електронній формі протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли у сільськогосподарського товаровиробника відбулася зміна інших даних, що не стосуються найменування та податкового номера і містяться у Реєстрі (зміна переліку видів діяльності, зміна реквізитів поточного банківського рахунку для перерахування бюджетної дотації).

Пояснення до заяви про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру розміщено на її зворотному боці.

Для внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру питома вага вартості сільськогосподарських товарів має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Для новоутвореного сільськогосподарського товаровиробника, зареєстрованого як суб’єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менш як 12 календарних місяців, питома вага сільськогосподарських товарів розраховується за результатами кожного окремого звітного періоду.

З метою визначення такої питомої ваги заповнюється розділ 6 заяви «Вартість товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів».

Для визначення загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг та/або операцій з постачання сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) застосовуються дані податкової звітності з ПДВ.

 Положення про реєстрацію платників ПДВ зазнало змін

 

З 12.05.2017 р. набрав чинності наказ Мінфіну України, яким, зокрема, затверджено Зміни до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого власним наказом від 14.11.2014 р. № 1130.

Норми зазначеного Положення приведено у відповідність з пп. 4 п. 2 розділу XIX Податкового кодексу, згідно з яким з 01.01.2017 р. втратила чинність ст. 209 цього Кодексу, що визначала спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, змінами передбачено, що складовою частиною реєстру платників ПДВ є реєстр суб'єктів спеціального режиму оподаткування, в якому містяться дані про реєстрацію сільгосппідприємств, що до 01.01.2017 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 Податкового кодексу.

З реєстру платників ПДВ буде виключено класифікаційний вид даних (дані про види діяльності суб'єкта спеціального режиму оподаткування).

Змінами також передбачено, що контролюючий орган протягом трьох робочих днів від дня отримання заяви про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ за формою № 3-РС виключає сільгосппідприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних підставах за процедурами перереєстрації.

При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільгосппідприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата внесення відповідного запису до реєстру платників ПДВ, датою, з якої сільгосппідприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах, є перше число місяця, в якому було допущено перевищення.

Сільгосппідприємство, яке станом на 31.12.2016 р. (включно) зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ, виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування на підставі пп. 4 п. 2 розділу XIX Податкового кодексу за самостійним рішенням контролюючого органу за формою № 6-РРС. На підставі такого рішення контролюючий орган вносить до реєстру платників ПДВ записи про зняття підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією платником ПДВ на загальних підставах. У такому разі дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільгосппідприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та датою, з якої сільгосппідприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах, є 01.01.2017 р.

Встановлено, що сільгосппідприємства, які станом на 01.01.2017 р. зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ, вважаються платниками цього податку на загальних підставах, починаючи з 01.01.2017 р., і стосовно таких сільгосппідприємств:

з 01.01.2017 р. втрачають чинність витяги з реєстру платників ПДВ, що були видані контролюючими органами до 01.01.2017 р.;

контролюючі органи, в яких такі сільгосппідприємства перебувають на обліку, приймають рішення та вносять до реєстру платників ПДВ записи про зняття підприємств з реєстрації як суб'єктів спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією платниками податку на загальних підставах.

 

Перевірку на наявність критеріїв ризику при реєстрації податкових накладних проходитимуть не всі

 

За час функціонування єдиного електронного реєстру автоматичного відшкодування ПДВ , тобто з 1 квітня цього року, вже відшкодовано понад 11 млрд грн. 
Сума бюджетного відшкодування ПДВ (за заявами, поданими після 1 квітня 2017 року), що може бути узгоджена (в «автоматичному режимі»), у травні становить більше 9,7 млрд грн (2 869 платникам податку), а у червні — 254 млн грн (81 платнику податку) відповідно.

Щодо системи припинення реєстрації ризикових податкових накладних, то наразі Мінфін спільно з ДФС тестує цю систему. Повноцінний запуск її відбудеться 1 липня 2017 р.

Не перевіряються податкові накладні малого бізнесу (місячний обсяг постачання не перевищує 500 тис. грн) та накладні, зареєстровані на неплатників податку.

За розрахунками, лише 2 —3 % платників проходитимуть перевірку на наявність критеріїв ризику. До критеріїв ризику, достатніх для зупинення реєстрації, належить:

- наявний «пересорт» товарів — невідповідність обсягу або відсутність придбання товару при його реалізації;

- відсутність прав на впровадження певних видів діяльності — дозвільні документи, ліцензії на здійснення відповідної діяльності;

- значні обсяги реєстрації розрахунків коригування на неплатників податку. 
Імплементація Закону № 1797 дасть змогу досягти таких результатів:

1) запобігти появі «фіктивного» податкового кредиту: тільки за січень — лютий 2017 р. працівниками ДФС виявлено майже 2 млрд грн зареєстрованого «ризикового» кредиту;

2) забезпечити достовірність інформації в Системі електронного адміністрування ПДВ: автоматичний і хронологічний порядок бюджетного відшкодування ПДВ;

3) збільшити податкові надходження з ПДВ: ліквідація схем з ухиляння від сплати податків через «фіктивні» витрати.

 

Витрати на ремонт орендованих основних засобів: що з амортизацією?

 

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (даліПКУ) обєктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 ПКУ.

Підпунктом 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням певних обмежень, встановлених п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3. ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень зазначеного пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (далі – П(С)БО 14), та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів (далі – Методичні рекомендації).

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій.

У податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об’єкт групи 9 «інші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

При цьому при визначенні об’єкта оподаткування платник податку – орендар на підставі положень абзацу другого п. 138.1 та абзацу другого п. 138.2 ст. 138 ПКУ має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

 

Власні кошти на закупівлю товарів: строки звітування підзвітної особи

 

Правові питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань регулюються ст.ст. 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. п. 170.9.2 п. 170 ст. 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Відповідно до п. 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 №841, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт), подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Таким чином, при придбанні працівником за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, а також використання власних коштів у відрядженні, Звіт подається у визначені законодавством строки. При цьому, оскільки чинним законодавством визначено строки звітування саме за одержані під звіт кошти на відрядження та на виконання цивільно-правових дій, а також установлено норму оподаткування надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені строки, то при несвоєчасному поданні Звіту при придбанні за власні кошти товарів для потреб підприємства (використанні власних коштів у відрядженні), фінансові санкції не застосовуються.

 

 

Зміни в оподаткуванні доходів

15.04.2017 набрав чинності Закон України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Вказаним Законом, зокрема, викладено у новій редакції п. 38 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого уточнено, що положення зазначеного пункту поширюються виключно на платників податків, які станом на 14.04.2014мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, яка визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, та визначено термін «територія проведення антитерористичної операції».

Крім того, в абз. 3 п. 1 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» слова та цифри «підпункту 3 пункту 76» виключено, відповідно набрав чинності підпункт 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, який визначає половинний розмір ставки, встановленої у пункті 167.1 статті 167 Кодексу – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Закон набирає чинності з дня, що настає за днем його опублікування, та застосовується до податкових періодів починаючи з 01.01.2017 року.

Яким чином у 2017 році уточнити декларацію суб’єкта спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, подану за 2016 рік?

З  01.01.2017 у зв'язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування ПДВ усі сільгоспвиробники, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, переведені на загальну систему оподаткування ПДВ.

У зв’язку з цим, листом від 03.01.2017року  №8/7/99-99-15-03-02-17 «Про скасування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» ДФС України повідомила платників ПДВ про наступне.

Починаючи із податкової звітності за січень 2017 року, сільгоспвиробники подають до ДФС виключно податкову декларацію з позначкою "0110" за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, у якій відображають розрахунки з бюджетом за усіма операціями.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Кодексу, уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

У разі виявлення, починаючи з 01.01.2017, помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ з позначками "0121" - "0123" за звітні (податкові) періоди до 01.01.2017, застосовуються норми ПКУ, чинні на дату виправлення таких помилок.

Починаючи з 01.01.2017 скасовується дія спеціального режиму оподаткування сільгоспвиробників, уточнення показників податкових декларацій з ПДВ з позначками "0121" - "0123", здійснюється за формою уточнюючого розрахунку до декларації "0110".

При цьому, якщо за результатами подання у 2017 році та надалі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітні (податкові) періоди до 01.01.2017 збільшується позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, таке позитивне значення підлягає сплаті до бюджету у повному обсязі відповідно до норм Кодексу, чинних на дату подання уточнюючого розрахунку.

До уваги ФОП – пенсіонерів за віком або інвалідів!

Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №1774) внесено низку змін до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464), які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП), у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Звертаємо увагу, що відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються виключно Законом №2464.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (далі – пенсіонери за віком або інваліди). Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) ФОП, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та є пенсіонерами за віком або інвалідами не подається.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464 також визначено, що ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У разісамостійного визначеннябази нарахування єдиного внеску зазначені особи формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів відповідно до статті 25 Закону №2464.

Враховуючи зазначене, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФОП, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами, такі ФОП на загальних підставах сплачують єдиний внесок та подають Звіт за формою згідно:

- з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі – Порядок №435), –ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування;

- з таблицею 2 додатка 5 до Порядку №435 – ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування.

 

Відновити втрачені документи слід протягом 90 календарних днів

Нормами Податкового кодексу передбачено забезпечення платниками податків зберігання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

У разі ліквідації платника податків документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити податкову інспекцію за місцем обліку та митницю, якою було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Відновити втрачені документи слід протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючих органів.

 

Як виправити помилку, допущену при складанні податкової накладної?

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

Отже, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ (за правилом "першої події").

У разі здійснення платником ПДВ - постачальником (продавцем) товарів/послуг операції з постачання товарів/послуг, податкова накладна, складена іншою датою, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, є помилково складеною податковою накладною.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної визначено пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, у якому, зокрема, зазначено, що виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера не допускається.

Таким чином, помилка у даті складання податкової накладної не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування із зазначенням правильної дати складання такої податкової накладної.

Отже, якщо платником податку при здійсненні операції з постачання товарів/послуг було складено податкову накладну іншою датою, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, тобто помилкову податкову накладну, то з метою виправлення допущеної помилки на дату її виявлення такий платник податку може скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до такої помилкової податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, в якому усі числові показники зазначити зі знаком "-". Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, на якого було складено таку помилкову податкову накладну, з дотриманням визначених ПКУ термінів реєстрації.

Одночасно з цим платник податку складає нову податкову накладну за такою операцією із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання "першої події" за такою операцією.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН таким платником податку з урахуванням термінів, встановлених ПКУ для такої реєстрації. При цьому статтею 1201 ПКУ передбачено відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Пільгові пенсіонери мають право на пільгу щодо сплати земельного податку лише після досягнення ними пенсійного віку

Від сплати земельного податку, зокрема, звільняються: інваліди першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:
        для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

         для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
       для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
         для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;         для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
         Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності (за винятком земельних паїв). При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення (за віком)).

         Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб визначені  статтею 281 Податкового кодексу України.

Положення про реєстрацію платників ПДВ підкориговано

Набрав чинності 12 травня 2017 наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2017 №368 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (далі – Наказ №368), який вніс зміни до наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

Зміни, передбачені Наказом №368, привели у відповідність норми Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі – Положення) та п.п. 4 п. 2 розділу XIX Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно з яким з 01.01.2017 року втратила чинність ст.209 ПКУ, що визначала спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Зокрема, Наказом №368 встановлено, що сільськогосподарські підприємства, які станом на 1 січня 2017 року зареєстровані як суб’єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ, вважаються платниками цього податку на загальних підставах, починаючи з 1 січня 2017 року, і стосовно таких сільськогосподарських підприємств:

- з 1 січня 2017 року втрачають чинність витяги з реєстру ПДВ, що були видані контролюючими органами до 1 січня 2017 року;

- контролюючі органи, в яких такі сільськогосподарські підприємства перебувають на обліку, приймають рішення та вносять до реєстру платників ПДВ записи про зняття підприємств з реєстрації як суб’єктів спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією платниками податку на загальних підставах.

Що необхідно знати, щоб стати неприбутковою організацією?

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 (далі – Порядок).

Для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 до Порядку і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом. Неприбуткові організації, що діють на підставі установчих документів організації вищого рівня, відповідно до закону подають разом із реєстраційною заявою за формою 1-РН згідно з додатком 1 засвідчену підписом керівника або представника такої організації та скріплену печаткою (за наявності) копію документа, який підтверджує включення до організації вищого рівня та надає право діяти на підставі установчих документів такої організації вищого рівня.

За результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, протягом 14 календарних днів з дня їх отримання контролюючим органом приймається рішення про:

- включення, повторне включення, відмову у включенні (повторному включенні) неприбуткової організації до Реєстру;

- виключення неприбуткової організації з Реєстру;

- зміну ознаки неприбутковості.

Відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 до Порядку готується у двох примірниках, один з яких надається неприбутковій організації, а другий залишається в контролюючому органі.

Коли результати переоцінки основних засобів не враховуються при нарахуванні амортизації

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначені у ст. 138 ПКУ.

Коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на результат переоцінки основних засобів і нематеріальних активів, що передбачає збільшення фінансового результату до оподаткування на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (абзац третій п. 138.1 ст. 138 ПКУ) та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, проведеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (абзац четвертий п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Підпунктом 138.3.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ встановлено, що для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Отже, результати переоцінки (уцінки, дооцінки) основних засобів і нематеріальних активів, яка проведена відповідно до положень національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, не враховуються при нарахуванні амортизації необоротних активів згідно зі ст. 138 ПКУ та відповідно при розрахунку податку на прибуток підприємств.

 

Про застосування РРО фізичними особами - спрощенцями

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що  відповідно до Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

- першої групи;

- другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад
1 млн. гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Данні норми ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Зокрема, нормою пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій РРО платниками єдиного податку, які здійснюють реалізацію таких побутових товарів.

 

Яка відповідальність передбачена за несвоєчасну сплату ПДФО за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи?

Відповідно до п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПКУ у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня (п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПКУ).

Згідно з п.129.4 ст.129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідне питання та відповідь на нього розміщене у підкатегорії 103.28 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

 

До уваги платників рентної плати!

Відповідно до листа Державної комісії України по запасах корисних копалин від 23.02.2017 №151/02 у 2017 році для гірничих підприємств, крім нафтогазодобувних (до проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин), встановлено коефіцієнти рентабельності для застосування платниками під час обчислення податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у 2017 році для:

· нафтогазовудобувних підприємств – 0,87;

· всіх інших гірничовудобувних підприємств -0,22.

Таким чином, при обчисленні податкових зобов’язань з рентної плати для об’єктів надр, у межах яких видобування підземних вод здійснюється на підставі дозволу на спеціальне використання води при відсутності раніше виконаної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, платники застосовують середній галузевий показник коефіцієнта рентабельності, оприлюднений Державною комісією України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України на відповідний календарний рік, 0,22.

 

З заробітної плати студентів під час практики утримується ПДФО

 Відповідно до частини четвертої ст. 53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060 «Про освіту» на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Під час проходження виробничої практики студенти та учні учбових закладів не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них повною мірою розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.

У разі коли в період стажування зазначена вище особа виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахування коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Відповідно до пп. 14.1.180 ст.180 ПКУ податковий агент щодо ПДФО – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПКУ.

Таким чином, при нарахуванні заробітної плати учням, які проходять виробниче навчання і виробничу практику на підприємстві згідно з договором, підприємство, як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та перерахувати його до бюджету під час такої виплати.

Нагадуємо, що згідно з вимогами ПКУ оподаткуванню ПДФО підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

 

Оподаткування акцизним податком операцій із ввезення підакцизних товарів

Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до визначення терміна "реалізація пального" (для цілей оподаткування акцизним податком).

Відтепер реалізацією пального не вважаються операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Тобто відповідно до внесених Законом №1797 змін суб’єкт господарювання, який здійснює реалізацію пального лише у споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно) (крім виробників цього пального, які здійснюють операції з реалізації такого пального), з 01.01.2017 р. (дата набрання чинності цим Законом) не є платником акцизного податку з реалізації пального, та, відповідно на нього не поширюються норми Кодексу щодо реєстрації як платника акцизного податку з реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу) та обов’язкового складання і реєстрації акцизних накладних (пп. 231.1 ст. 231 Кодексу).

При цьому відповідно до п.п. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції із ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України (п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Згідно з п.п. 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 Кодексу податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Таким чином, при ввезенні на митну територію України пального у споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно) сплачується акцизний податок із ввезених підакцизних товарів (продукції), а при його реалізації на митній території України обов’язок складати та реєструвати акцизні накладні та відображати такі операції в декларації акцизного податку не виникає.

Детальніше: лист ДФСУ від 04.04.2017 р. №6930/6/99-99-12-03-03-15.

 

Право на податкову знижку при реалізації предмета іпотеки

Платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного року фактично здійснені ним протягом звітного року витрати у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 ПКУ.

  Зокрема, право на податкову знижку у платника податків виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

При цьому, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними розрахунковими документами зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175 ПКУ, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:

- об'єкт житлової іпотеки придбавається;

- збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Отже, як і придбавання предмета іпотеки, так і його припинення може здійснюватися протягом звітного року. При цьому, нормами ПКУ не передбачено обов'язок платника податків мати на останній день звітного року основне місця проживання за адресою, де об'єкт житлової іпотеки будувався чи купувався, у разі якщо такий об'єкт нерухомості відчужено протягом звітного  року.

Таким чином, платник податків, який протягом звітного року здійснив реалізацію предмета іпотеки має право на податкову знижку за умови здійснення таким платником податків протягом такого звітного року витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, який був визначений платником податків як основне місце його проживання, зокрема, згідно із позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла, в період здійснення понесених витрат.

Більш детально з цим роз’ясненням можна ознайомитись у листі ДФС України  від 24.03.2017 року №7383/7/99-99-13-01-03-17 «Про порядок застосування податкової знижки».

 

Голова РДА

Шановні відвідувачі сайту!

    Щиро вітаю вас на офіцій- ному веб-сайті Зачепилівської районної державної адмініст- рації. Тут ви познайомитесь з минулим і сьогоденням Зачепи- лівського району, тут опера- тивно, достовірно і всебічно відображатиметься діяльність районної виконавчої влади та органів місцевого самовряду- вання, тут висвітлювати- муться останні рішення і події, що відбуватимуться в районі, оприлюдниюватимуться показ- ники соціально-економічного роз- витку.
   Сподіваюсь, що інформація розміщена на сайті, допоможе краще пізнати наш чудовий край, а діловим колам чіткіше визначитися у можливих напря- мах співпраці.

Голова Зачепилівської районної державної адміністрації

А.Л. Конопля

Написати листа голові РДА

Архів новин
Прогноз погоди