64400, Харківська обл.,
сел. Зачепилівка, вул. Центральна, 49
тел. 5-15-31; тел/факс 5-16-51; email: zachepylivska@rda.kh.gov.ua
Анонс подій

Зачепилівське відділення Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області інформує

Оподаткування коштів, перерахованих неприбутковій організації

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ПКУ).

Підпунктом 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Тобто, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат податкового (звітного) періоду підлягає коригуванню на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, яка перевищує 4 відсотки значення показника об’єкта оподаткування, відображеного у рядку 04 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, за попередній звітний рік.

До уваги платників єдиного податку!

Згідно з п.299.9 ст.299 Податкового кодексу України  зареєстрований платник єдиного податку має право безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку (далі – витяг).

Для отримання витягу платникам єдиного податку необхідно подати до державної податкової інспекції за місцем реєстрації заяву про отримання витягу у довільній формі.

Слід зазначити, що строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження заяви.

До уваги нотаріусів та посадових осіб органів місцевого самоврядування: Заповнюємо форму 1ДФ після оформлення спадщини (подарунку)

Відповідно до чинного законодавства видача свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, здійснюється нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

При цьому, свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю - нерезиденту нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування видається за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вартості об'єкта спадщини.

Згідно із внесеними у 2017 році до ст. 174 Кодексу Законом України від 23 лютого 2017 року № 1910-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини» змінами інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому розділом IV Кодексу для податкового розрахунку, до контролюючого органу щокварталу подають: нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У податковому розрахунку обов'язково зазначається сума доходу у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого платником податку, зазначеним у пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу, а саме спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступеня споріднення у понятті, визначеному Кодексом.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4. який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556.

Інформація про видачу свідоцтва про право на спадщину (посвідчений договір дарування) відображається в податковому розрахунку за такими ознаками:

- за ознакою «113» - про отримання будь-якого об'єкта спадщини членами
сім'ї першого та другого ступенів споріднення спадкодавця;

- за   ознакою   «114»   -   про   отримання   будь-якого   об'єкта   спадщини
спадкоємцями, які не є членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення зі спадкодавцем;

- за   ознакою   «115»   -   про   отримання   будь-якого   об'єкта   спадщини
(подарунка) від нерезидента або отриманий нерезидентом;

- за ознакою «116» - про отримання спадщини (подарунка) у вигляді
рухомого та нерухомого майна, коштів особою, яка є інвалідом І групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;  про отримання  спадщини  (подарунка у   вигляді   рухомого  та   нерухомого  майна дитиною-інвалідом;

- за ознакою «117» - про дохід, отриманий платником податку внаслідок
прийняття ним у спадщину чи дарунок грошових заощаджень, поміщених до 02.01.92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР. Що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової   безпроцентної   позики    1990 р., облігації   Державної   внутрішньої виграшної  позики   1982 р.,  державні    казначейські    зобов'язання    СРСР, сертифікати   Ощадбанку  СРСР)  та  грошові заощадження громадян  України, поміщені   в   установи   Ощадбанку   України   та   колишнього   Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 рр., погашення яких не відбулося.

 

 

 

Порядок ведення книги обліку доходів та витрат фізичною особою – приватним підприємцем – єдинником

Яким чином заповнюється книга обліку доходів та витрат ФОП платником ЄП у разі отримання доходу в готівковій та безготівковій формі?

Фахівці ДФС нагадують, відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ. Підпунктом 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку записи у Книзі обліку доходів та витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.

Підпунктами 1 - 3 п. 6 Порядку визначено, що платник податку заносить до Книги у розділі I «Доходи» відомості в такому порядку:

у графі 1 зазначається дата запису;

у графах 2 - 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставкою, визначеною п. п. 1 п. 293.3 ст. 293 глави 1 розд. XIV ПКУ, без податку на додану вартість;

у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі.

Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 8 Порядку).

Отже, у разі отримання доходу в готівковій та безготівковій, матеріальній або нематеріальній формі фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку запис в Книзі здійснюється окремими рядками за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, у гривнях з копійками.

Які дії ФОП - платника ЄП у разі втрати книги обліку доходів та витрат та чи передбачена при цьому відповідальність?

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ. Форми книгиобліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість),і книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість) та порядки їх веденнязатверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі – наказ № 579), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 800/27245.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПКУ встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пп. 44.1 і 44.3 ст. 44 ПКУ, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Відповідно до п. 6.10 глави 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у разі втрати книги обліку фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинна звернутися до органів внутрішніх справ для подання заяви про втрату книги обліку та отримати довідку про надання такої заяви.

Пунктом 7 Порядків встановлено, що книги обліку зберігаються у платника податку протягом 3 років після виконання останнього запису.

Відповідно до ст. 121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Статтею 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями (далі – КУпАП) неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 164 прим.1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, у разі втрати фізичною особою – підприємцем книги обліку до неї застосовується адміністративна та фінансова відповідальність за умови недотримання нею вимог п. 44.5 ст. 44 ПКУ.

Чи необхідно ФОП - платнику ЄП реєструвати нову книгу обліку доходів (доходів і витрат) у разі зміни податкової адреси?

 У разі зміни податкової адреси (місця проживання), пов’язаної зі зміною адміністративного району, фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку необхідно зареєструвати нову книгу обліку доходів (доходів і витрат) у контролюючому органі за новим місцем обліку.

У разі зміни податкової адреси (місця проживання) в межах одного адміністративного району фізична особа – підприємець – платник єдиного податку продовжує здійснювати записи наростаючим підсумком у зареєстрованій книзі обліку доходів (доходів і витрат).

Де необхідно зберігати книгу обліку доходів (книгу обліку доходів та витрат) ФОП платнику ЄП у разі здійснення підприємницької діяльності в декількох місцях?

Відповідно до вимог ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (ПКУ) книгу обліку доходів ведуть платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість.

Книгу обліку доходів і витрат ведуть платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.

Форми книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат  та порядки їх ведення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі – Порядки).

У разі використання найманих працівників фізичні особи – підприємці у графі 2 книг за підсумками робочого дня зазначають суму коштів, яку отримали наймані працівники протягом робочого дня.

При цьому нормами ПКУ та Порядків не передбачено ведення книг окремо найманими працівниками фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку.
Тобто незважаючи на використання найманих працівників книга заповнюються фізичною особою - підприємцем самостійно.

Враховуючи вищезазначене, книга зберігаються безпосередньо у фізичної особи - підприємця платника єдиного податку.

 

Зарплата в «конверті»? Подумайте про наслідки

Складне сьогодення підштовхує багатьох роботодавців до «тіньових» схем виплати заробітної плати своїм працівникам. Всім добре відомі випадки, коли підприємство офіційно сплачує своїм працівникам мінімальну заробітну плату та неофіційно решту заробітної плати працівник отримує «в конверті». Така схема, на перший погляд, могла б задовольнити всіх: і працівника, який сумарно отримує гідну заробітну плату, і працедавця, який уникає зайвих, на його погляд, витрат і державу, яка щось отримує у вигляді податків з тієї невеличкої офіційної частки доходів громадян.

Така схема взаємовигідна тільки на перший погляд, поглянемо на неї з іншого боку.

Що стосується найманих працівників то ми хочемо допомогти у прийнятті правильного рішення, розповівши про «чорну» та «білу» зарплати те, чого робітнику не роз’яснить жоден роботодавець.

«Плюси» заробітної плати «по - чорному»:

1.                      Коли взагалі немає ніяких заробітних плат, працівники радіють зарплатам «у конвертах», а також «чорна» зарплата, як правило, більша офіційної. Та й податків з доходів ви не платите.

2.                      Про неї простіше домовитися,  її простіше  отримати.  Вона зручна для роботодавця, тому що зарплата «в конверті» робить підлеглого просто «шовковим».

3.                      Зовсім не подобається працювати – можете піти, коли захочете. Правда  якщо звільнять, суд навряд чи допоможе. Та й у центрі зайнятості не станете на облік.

«Мінуси» заробітної плати «по - чорному»:

1. Офіційно ви ніде не працюєте. У податковій можуть виникнути до вас запитання.

2. Вам не зараховується трудовий стаж. У вас немає гарантованого розміру заробітної плати (зокрема, розміру тарифної ставки або посадового окладу працівника, доплати, надбавки і заохочувальних виплат).

3. У вас немає жодних соціальних гарантій, передбачених для працівника:

· права  на відпустку, зокрема  додаткову  і без збереження зарплати, відпустку по вагітності та пологах;

· права на оплату листа непрацездатності;

· права на достроковий вихід на пенсію, якщо ви працюєте в шкідливих умовах;

· права на скорочений робочий день, тиждень  якщо ви працюєте в шкідливих умовах;

· права не працювати у вихідний та святковий день;

· права не залучатися до надурочних робіт без вашого бажання;

· права на охорону праці;

· права на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· права на гарантії за колективним договором .

4. Вас можуть звільнити у будь-який момент без вихідної допомоги.

5. Ви будете отримувати мінімальну пенсію за віком.

6. Кредит у банку не візьмете. Та й мало куди може знадобиться довідка про реальні доходи (наприклад, в посольство іноземної держави).

Якщо умови оплати праці не обумовлені в трудовому договорі, їх виконання або невиконання визначається тільки особистим ставленням керівника до конкретної людини.

 Багато працівників радіють грошам без вирахувань за  «темними» відомостями і не замислюються, що роботодавець не турбується про високий рівень доходів свого персоналу, а паразитує на їх становищі.

Небезпека тіньової зарплати, як і тіньової зайнятості полягає не тільки у тому, що бюджет недоотримує кошти, а й у тому, що люди не матимуть змоги отримати пенсію, яка відповідає рівню їхньої реальної заробітної плати.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві ще раз звертає увагу громадян, що пенсій у «конвертах» не буває!

Спадщина й ПДФО

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що з доходу,  отриманого платником податку  внаслідок прийняття ним  спадщини, відповідно до  ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України сплачується податок на  доходи фізичних осіб.

Зазначеною статтею визначено, що об'єкти спадщини поділяються з метою оподаткування на:

- об'єкти нерухомості,  об'єкти рухомого майна,  об'єкти комерційної власності,  суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також суми, що зберігаються на спеціальних пенсійних рахунках,  готівку або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця,

При цьому Кодексом встановлено, що скористатися пільговою ставкою оподаткування спадщини (0%)  можуть громадяни, які :

-  успадковують об’єкти спадщини від  членів сім’ї  першого та другого ступенів споріднення;

Увага! Стосовно другого ступеня споріднення дана норма  застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка.

- є інвалідами I групи або мають статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування - щодо  об'єкта нерухомості, об'єкта рухомого майна, суми страхового відшкодування за страховими договорами, а також суми, що зберігаються на спеціальних пенсійних рахунках,  або є дітьми-інвалідами - щодо  об'єкта нерухомості та об'єкта рухомого майна;

- успадковують грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, а також у державні цінні папери СРСР, та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;

Для інших категорій платників Кодекс визначає ставку:

- 5% відповідно до п. 167.2 статті 167 – для спадкоємців-резидентів, що отримують спадщину від спадкодавців-резидентів

- 18 % відповідно до п. 167.1 статті 167 - для спадкоємців, що успадковують об’єкти оподаткування від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Особами, відповідальними за сплату податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

При цьому спадкоємці - резиденти зобов’язані за результатами звітного року подати річну податкову декларацію  із зазначенням вартості успадкованого майна.

Водночас, зазначена норма не стосується спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Граничні строки подання декларацій не переносяться

Листом ДФС України від 26.07.2017 р. № 19796/7/99-99-12-02-01-17   головне відомство відкликало свій лист від 20.07.2017 р. № 19075/7/99-99-12-02-01-17 щодо майбутнього застосування норм Закону у зв’язку з несанкціонованим втручанням у роботу комп’ютерних мереж платників податків. У вказаному листі йшла мова про право платника податків на перенесення граничного строку подання декларацій через непереборні обставини.

Окрім того у новому листі ДФС України ще раз нагадала, що штрафні санкції, передбачені пунктом 120¹ .1 Податкового кодексу України, за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних (ПНРК) у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), встановлених пунктом 201.10 ПКУ, які були складені у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, не застосовуються до платника податків за умови реєстрації таких податкових накладних не пізніше 31 липня 2017 року.

Тобто, ПН/РК,  які були складені у період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 та зареєстровані у  ЄРПН не пізніше 31 липня 2017 року  вважаються своєчасно зареєстрованими.  Відповідно, суми ПДВ за такими ПН/РК платники податку мають право включити до податкового кредиту у складі податкової звітності з ПДВ за червень 2017 року або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання відповідної податкової накладної.

Також в листі акцентується увага, що штрафні санкції, передбачені абз. 2 п. 126.1 ПКУ, не застосовуються до узгоджених сум грошових зобов’язань із граничним строком сплати 30 червня 2017 року.

У разі якщо до 26.07.2017 р. до платника податків фіскальним органом застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 126 ПКУ, за порушення правил сплати (перерахування) податків за результатами подання податкової звітності з граничним строком сплати 30 червня 2017 року, контролюючий орган скасовує податкове повідомлення-рішення про нарахування сум таких штрафних санкцій.

Фізична особа (продавець) під час укладання з іншою фізичною особою договору купівлі-продажу рухомого майна зобов’язана самостійно сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб

Фізична особа (продавець) під час укладання з іншою фізичною особою договору купівлі-продажу рухомого майна за посередництвом юридичної особи, в тому числі яка здійснює реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, зобов’язана самостійно сплатити до бюджету за своєю податковою адресою податок на доходи фізичних осіб з доходу від операцій з продажу рухомого майна, що підлягає оподаткуванню відповідно до ст. 173 Податкового кодексу України.

     Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено ст. 173 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), п. 173.1 якої визначено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 ПКУ, тобто 5 відс. від розміру отриманого доходу.

     Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.

     Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

     Як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (абзац перший п. 173.2 ст. 173 ПКУ).

     Водночас, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (абзац другий п. 173.2 ст. 173 ПКУ).

     Разом з тим, п. 173.6 ст. 173 ПКУ встановлено, що дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно з ст. 173 ПКУ в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст.167 ПКУ, тобто 18 відсотків.

     Продаж резидентами та нерезидентами успадкованого (отриманого в подарунок) об’єкта рухомого майна підлягає оподаткуванню згідно з положеннями ст. 173 ПКУ (п. 173.7 ст. 173 ПКУ).

     У разі продажу (обміну) об’єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна (абзац другий п. 173.3 ст. 173 ПКУ).

     Фізична особа (продавець) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу рухомого майна з іншою фізичною особою є відповідальною згідно з вимогами розд. IV ПКУ за нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів, а в інших випадках – сплачує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за своєю податковою адресою (підпункти «б» та «в» п.п. 168.4.5 п. 168.4. ст. 168 ПКУ).

     При цьому, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

     Довідково: Загальнодоступний інформаційно – довідковий ресурс (категорія 103.22).

Чи може пара, яка не перебуває у шлюбі, скористатися ПСП на спільних дітей

Фахівці органів ДФС роз’яснюють на яку соціальною податковою пільгою та при якому граничному розмірі доходу мають право батьки, які утримують двох спільних дітей віком до 18 років, разом проживають, але не перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі.

Виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини визначено у ст. 121 Сімейного кодексу України (далі – СКУ), які ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122 та 125 СКУ. Відповідно до ст. 141 СКУ мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Згідно з частиною другою ст. 51 Конституції України та ст. 180 СКУ батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину може бути тільки за рішенням суду (п. 2 ст. 188 СКУ). Відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу (далі – ПКУ) будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2017 році – 800,0 гривень).

Згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2017 році – 2240,0 грн. (1600 грн. х 1,4)). Водночас платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 % суми пільги визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2017 році – 800,0 грн.) - у розрахунку на кожну таку дитину (п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ). При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі передбаченому п.п. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, та відповідної кількості дітей.

Підпунктом 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ передбачено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви від платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Перелік таких документів та порядок їх надання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку надання документів для застосування податкової соціальної пільги».

Отже, батьки, які утримують двох спільних дітей віком до 18 років, разом проживають, але не перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі, при отриманні доходу у вигляді заробітної плати мають право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 800 грн у розрахунку на кожну дитину, при додержанні всіх вимог ст. 169 ПКУ. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у 2017 році – 4480 грн на місяць, другому – 2240 грн.

Актуально для платників податку на прибуток!

9 червня 2017 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2017 N 467 "Про внесення змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 травня 2017 року за N 642/30510 (далі - наказ N 467).

Наказ N 467 виданий з метою реалізації положень законів України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", від 20 грудня 2016 року N 1795-VIII "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо підтримки літакобудівної галузі" та від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

У зв'язку із змінами в оподаткуванні при здійсненні діяльності з випуску та проведення лотерей у полі 9 декларації "Особливі відмітки" виділено в окремі категорії суб'єктів:

- які здійснюють випуск та проведення лотерей;

- що провадять азартні ігри з використанням гральних автоматів.

Виробники сільськогосподарської продукції у зазначеному полі декларації проставляють позначку лише у разі обрання "особливого" річного податкового (звітного) періоду, визначеного пп. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Оподаткування страховика та діяльності з випуску та проведення лотерей:

З урахуванням особливостей, передбачених пп. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Кодексу форма декларації доповнена рядком 07.2, в якому страховики відображатимуть страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування відповідно до підпунктів136.2.1 і 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу. Суми доходу за договорами перестрахування страховики також включатимуть до показника рядка 07.

У рядку 08 змінено розрахунок податку на дохід за договорами страхування із застосуванням ставки 3 відсотки, який заповнюється за формулою ((р. 07 - р. 07.1 - р. 07.2) х ___ 3 / 100).

Крім цього, форму декларації доповнено новими рядками 09.1, 09.1.1, 09.1.2, 09.2 з показниками, необхідними для обрахунку доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, що оподатковується за новими правилами, згідно із пп. 14.1.271 п. 14.1 ст. 14, п. 136.6 ст. 136, п. 141.8 ст. 141, п. 48 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.

У рядку 09.1 обраховується сума доходу, що залишився після формування призового (виграшного) фонду, та дорівнює позитивному значенню різниці показників (р. 09.1.1 - р. 09.1.2).

У рядку 09.1.1 відображається загальна сума доходів, отриманих від прийняття ставок у лотерею, у рядку 09.1.2 - сума сформованого призового (виграшного) фонду лотереї відповідно до умов її проведення.

У рядку 09.2 відображається сума безнадійної заборгованості, визначеної пп. "е" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тобто сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року.

Показник рядка 09 дорівнює сумі рядків 09.1 та 09.2 та відображає суму доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, який оподатковується за ставкою, встановленою п. 136.6 ст. 136 Кодексу.

Звертаємо увагу, що для суб'єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, п. 137.8 ст. 137 Кодексу передбачено щоквартальну сплату податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для квартального податкового (звітного) періоду з поданням податкової декларації з податку на прибуток.

З форми декларації виключено розділи "Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств" та "Виправлення помилок по авансових внесках з податку на прибуток підприємств", в яких визначалися показники щомісячних авансових внесків (у розмірі 1/12) та разовий авансовий внесок (у розмірі 2/9) згідно з пунктами 9 та 38 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Звертаємо увагу, що у розділах "Виправлення помилок" змінено нумерацію рядків 27 - 31 на 26 - 30.

Враховуючи, що фінансова звітність є додатком до декларації та її невід'ємною частиною, у заключній частині декларації таблицю "Наявність додатків" доповнено графою "ФЗ 12", яка передбачає необхідність проставляння платниками у цій графі позначки щодо наявності поданих до декларації форм фінансової звітності.

У таблиці "Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків - форм фінансової звітності 12" розшифровуються форми фінансової звітності, у яких платник проставляє у відповідних графах, які відповідають назвам форм фінансової звітності, позначку.

Додаток РІ до рядка 03 РІ декларації доповнено новими різницями, змінено редакцію назв окремих різниць та нумерації кодів рядків.

Основні зміни у додатку:

1. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації, доповнено новими різницями: які збільшують фінансовий результат (р. 1.1.3, р. 1.1.4) та які зменшують фінансовий результат (р. 1.2.3).

2. Різниці, що виникають при формуванні забезпечень (резервів), зазнали редакційних змін та доповнено новою різницею, що зменшує фінансовий результат (р. 2.2.3).

3. Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, зазнали суттєвих редакційних змін та доповнені новими різницями, що збільшують фінансовий результат (р. 3.1.10, р. 3.1.11 та р. 3.1.12).

4. Інші різниці

Внаслідок суттєвих змін в оподаткуванні страховиків, викладено у новій редакції різниці, які передбачені для коригування фінансового результату до оподаткування страховика, визначені пунктами 141.1.3 та 141.1.4 п. 141.1 ст. 141 Кодексу, а саме, які збільшують фінансовий результат (р. 4.1.1) та які зменшують фінансовий результат (р. 4.2.1).

Редакційних змін зазнали різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, передбачені п. 141.2 ст. 141 Кодексу, та викладено у новій редакції різниці, які збільшують фінансовий результат (р. 4.1.3 ЦП, р. 4.1.4 ЦП).

Слід зазначити, що показники рядків 4.1.3 ЦП та 4.1.4 ЦП додатка РІ обчислюються за результатами розрахунку відповідних показників у додатку ЦП.

Зі складу різниць, передбачених розділом I Кодексу, вилучено різниці, на які збільшувався фінансовий результат, у разі зворотного коригування доходів та витрат з метою трансфертного ціноутворення, які раніше відображалися у рядках 4.1.6 та 4.1.7 додатка РІ.

Різниці, передбачені підрозділом 4 розділу XX, доповнено новими різницями: які збільшують фінансовий результат (р. 4.1.16, р. 4.1.17) та які зменшують фінансовий результат (р. 4.2.15, р. 4.2.16).

Звертаємо увагу, що при застосуванні платниками права на прискорену амортизацію щодо основних засобів четвертої групи з урахуванням положень п. 43 підрозділу 4 розділу XX Кодексу різниці, передбачені у рядках 4.1.17 та 4.2.16 додатка РІ щодо сум амортизації розраховуються у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, тобто у разі недотримання платником встановлених Кодексом вимог.

Додаток ЗП до рядка 16 ЗП декларації: із виключенням з п. 137.6 ст. 137 Кодексу норми, яка передбачала зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об'єктів нежитлової нерухомості, а також із втратою актуальності пунктів 9, 38 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу щодо сплати щомісячного авансового внеску та у розмірі 2/9 податку на прибуток, з додатка вилучено показники рядків 16.5 та 16.6, які не враховуються у зменшення нарахованої суми податку.

Додаток АВ до рядка 20 АВ декларації: у складових формули рядка 4 відбулась зміна показників при розрахунку значення об'єкта оподаткування, в частині вирахування значення рядка 07.2 декларації у сумі страхових платежів, страхових внесків, страхових премій за договорами перестрахування.

У рядку 4 відображається сума перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний(і) податковий(і) (звітний(і)) рік (роки), за результатами якого(их) виплачуються дивіденди, позитивне значення (сума позитивних значень) (сума виплачених дивідендів - (р. 04 + р. 07 - р. 07.2 + р. 09 + р. 11 + р. 13 - р. 14 декларації)).

Додаток ПН до рядка 23 ПН декларації: з урахуванням змін щодо особливостей оподаткування нерезидентів, таблицю 1 додатка після рядка 23 доповнено новими рядками:

- рядок 24 - проценти за позиками або фінансовими кредитами, наданими резидентам відповідно до пп. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (за ставкою 5 відс. згідно з Кодексом);

- рядок 25 - проценти за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року, якщо кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, були залучені шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідають умовам підпунктів "б" і "в" пп. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (звільнені від оподаткування згідно з п. 46 підрозділу 4 розділу XX Кодексу);

- рядок 26 - проценти за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам у період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року, якщо такі доходи відповідають умовам пп. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (звільнені від оподаткування згідно з п. 47 підрозділу 4 розділу XX Кодексу).

Додаток ТЦ до декларації: з урахуванням положень пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу щодо дозволу платнику при здійсненні самостійного коригування податкових зобов'язань розраховувати їх відповідно до максимального або мінімального значення діапазону цін (рентабельності) таблицю додатка доповнено новими графами 14 та 16, у яких зазначається показник діапазону цін/рентабельності, до якого проведено коригування податкових зобов'язань. У разі використання показника діапазону рентабельності зазначається цифрове значення такого показника у відсотках.

З таблиці оновленого додатка видалено графу 8, що також вплинуло на зміну нумерації граф.

Сумарні значення показників граф 15 та 17 додатка ТЦ переносяться до відповідних рядків додатка РІ та додатка ЦП.

Додаток ЦП до рядка 4.1.3 ЦП та 4.1.4 ЦП додатка РІ до рядка 03 РІ декларації: у зв'язку зі змінами розрахунку різниць щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, передбачених п. 141.2 ст. 141 Кодексу, додаток доповнено новими рядками:

- рядок 4.1.3 РІ - загальний результат переоцінки цінних паперів (р. 4.1.3.1 - р. 4.1.3.2) (+,-) - показник цього рядка переноситься в рядок 4.1.3 ЦП додатка РІ до рядка 03 РІ декларації у разі від'ємного значення;

- рядок 4.1.3.1 - загальна сума дооцінок цінних паперів, відображена у складі фінансового результату до оподаткування;

- рядок 4.1.3.2 - загальна сума уцінок цінних паперів, відображена у складі фінансового результату до оподаткування;

- рядок 04 - від'ємний загальний результат переоцінки цінних паперів, не врахований у попередніх податкових періодах;

- рядок 4.1.4 РІ - фінансовий результат від продажу та інших способів відчуження цінних паперів (р. 01 - р. 02 - р. 03 - р. 04) (+,-) - показник цього рядка переноситься в рядок 4.1.4 ЦП додатка РІ до рядка 03 РІ декларації у разі позитивного значення.

Додаток АМ до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ декларації: додаток доповнюється новим рядком А4.1, який заповнюється при розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів четвертої групи з використанням мінімально допустимого строку амортизації відповідно до п. 43 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.

Крім того, показники рядка А4.1 враховуються у підсумковому рядку А17 додатка АМ (сума рядків А1 - А16) та не включаються до значень показників рядка А4, з метою недопущення подвоєння сум у показнику рядка А4.

Додаток ВП до рядків 26 - 29, 31 - 33 декларації: додаток ВП передбачений для розрахунку податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку(и), для виправлення помилок у складі декларації за поточний звітний (податковий) період.

Показники оновленої редакції додатка ВП приведено у відповідність показникам оновленої форми декларації.

Враховуючи, що видання наказу N 467 обумовлено змінами в податковому законодавстві, які впливають на показники бюджету поточного року, платникам податку на прибуток підприємств, які звітують щокварталу за звітний (податковий) період - півріччя поточного року, рекомендовано подавати податкову декларацію за оновленою формою.

 

До уваги суб’єктів господарювання! Торгівля алкоголем та тютюном здійснюється лише за наявності ліцензії!

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481), роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється, виключно, за наявності відповідних ліцензій. Отримати відповідні ліцензії суб’єкти господарювання можуть у Центрах обслуговування платників ДПІ області, за місцем провадження торговельної діяльності або в  управлінні  контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Миколаївській області, за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 47.

Слід зазначити, що суб’єкти господарювання повинні отримати окрему ліцензію на кожну торговельну точку.

Ліцензії видаються на підставі заяви, до якої додається довідка органу ДФС про реєстрацію  електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі та копія платіжного доручення на перерахування 1/4 частини встановленої річної плати за ліцензію (з відміткою банку про оплату). При визначенні дати початку дії ліцензії слід враховувати, що ліцензія або рішення про відмову у видачі ліцензій, із зазначенням підстав для відмови, надається заявнику не пізніше 10 календарних днів, з дня одержання органами ДФС документів від суб’єктів господарювання на отримання ліцензії.

Звертаємо увагу, що строк дії ліцензій — один рік, після закінчення якого необхідно отримувати нові ліцензії. Оплата вартості ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами здійснюється  щоквартально, рівними частинами.

Форма № 1-ДФ: заповнюємо правильно

ГУ ДФС повідомляє, що  пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) встановлено, що особи, які відповідно ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. 

Відповідно до п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. N 4 (далі - Порядок), у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта" (далі - графа 2) відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Графа 2 є одним з обов’язкових реквізитів при заповненні податкового розрахунку за формою N 1 ДФ.

Згідно з п. 70.12 ст. 70 ПКУ реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) (далі - серія та номер паспорта) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього.

Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ст. 70 ПКУ, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 ПКУ).

Отже, при заповненні графи 2 розділу І "Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку" податкового розрахунку за формою N 1ДФ податковий агент зобов'язаний відобразити РНОКПП або серію та номер паспорта фізичної особи на користь якої здійснюється нарахування (виплата) доходу. Невідображення, відображення з помилками цього реквізиту є порушенням вимог Порядку щодо заповнення податкового розрахунку за формою N 1ДФ.

При цьому, у рядку "Військовий збір" розділу II "Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір" відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

ДФС: Платник податків має право перенести граничний строк подання декларацій через непереборні обставини

Для перенесення встановленого податковим законодавством строку подання декларації на більш пізній строк платник податків має право подати відповідний письмовий запит до керівника контролюючого органу.

Підставою для такого перенесення є обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які звільняють платників від відповідальності за невиконання обов’язків, передбачених податковим законодавством.

Документальним підтвердженням дії обставин непереборної сили є, зокрема, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України, яке видається зазначеним органом на відповідне звернення платника податку.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За наявності обставин непереборної сили платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій.

Якщо контролюючим органом до дати набрання чинності Законом до платника податків застосовано штрафні санкції за порушення правил сплати податків за результатами подання податкової звітності за травень 2017 року, то таке податкове повідомлення-рішення скасовується.

Протягом терміну продовження граничних строків подання податкових декларацій штрафні санкції не застосовуються.

Також зазначаємо, що у випадку своєчасного подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року, податкові зобов'язання, які виникли у червні 2017 року, але не були включені до податкової декларації за червень 2017 року внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж, та оформлені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН до 31 липня 2017 року (включно), включаються до уточнюючого розрахунку за червень 2017 року.

У випадку не подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платника податків та перенесення встановленого податковим законодавством строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року на більш пізній строк (обов’язкова наявність висновку Торгово-промислової палати України)                       податкові зобов'язання, які виникли у червні 2017 року, і оформлені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН до 31 липня 2017 року (включно),  включаються до податкової декларації за червень 2017 року незалежно від дати її подання контролюючому органу.

У випадку своєчасного подання податкової декларації з податку на додану вартість/акцизного податку за червень 2017 року, податкові/акцизні накладні, з датою складання червень 2017 року, які зареєстровані в ЄРПН/ЕРАН після 20 липня 2017 року, але до 31 липня 2017 року (включно) мають бути включені до податкових зобов’язань уточнюючого розрахунку за червень 2017 року.

Зважаючи на те, що згідно з Законом податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних, складені у червні 2017 року та зареєстровані в ЄРПН по 31 липня 2017 року включно, вважаються своєчасно зареєстрованими, то суми ПДВ за такими податковими накладними та/або розрахунками коригування до податкових накладних платники податку мають право включити до податкового кредиту у складі податкової звітності з ПДВ за червень 2017 року або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання відповідної податкової накладної.

Крім того, визначено, що штрафні санкції, не застосовуються до узгоджених сум грошових зобов’язань, із граничним строком сплати 30 червня 2017 року.

 

 

Микола Чмерук: На сьогодні підприємства, які використовували схеми ухилення від оподаткування, не мають змоги зареєструвати податкові накладні

 

На сьогодні система моніторингу оцінки ризиків зупиняє схеми ухилення від оподаткування, на руйнування яких вона була націлена. Про це розповів директор Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем ДФС Микола Чмерук.

«Щоденний аналіз, який ми проводимо показує, що ті ризикові підприємства, які використовували відповідні «пересортні» схеми для створення фіктивного податкового кредиту, на сьогодні не мають змоги зареєструвати податкові накладні. Відповідно ми розуміємо, що за результатами роботи цієї системи отримаємо додаткові надходження до державного бюджету», – зазначив Микола Чмерук.

Він також розповів, що зупиняються всі операції, які підпадають під критерії ризиків, затверджені наказом Міністерства фінансів України. Основними критеріями, зокрема, є наявність «пересорту» при реєстрації податкових накладних або відсутність ліцензії.

При зупинці податкової накладної платник податку має право надати таблицю платника податків, що дозволяє суттєво в подальшому зменшити кількість тих податкових накладних, які будуть зупинятися. Таблиця має містити тільки ті коди УКТЗЕД і ті коди КВЕД, які дійсно відповідають діяльності платника, по якому зупинена податкова накладна.

«Якщо ви подали таблицю платника податків і не отримали відповіді, необхідно не надсилати іншого, а зачекати на рішення комісії. Комісія працює у посиленому режимі. Ми намагаємося розглядати таблиці платника податків у найкоротший термін – до 5 днів. Як показує практика застосування, якщо платник подав таблицю платника податків, вона прийнята комісією, в подальшому такі операції платника не зупиняються», – підкреслив Микола Чмерук.

Якщо все ж таки податкова накладна зупинена, платник податків протягом одного року має право подати повідомлення, в якому пояснити суть господарської операції, яка зазначена в зупиненій податковій накладній, та надати документи, які підтверджують її реальність. Вичерпний перелік документів, затверджений відповідним наказом Міністерства фінансів України.

Надавати потрібно лише ті документи, які підтверджують реальність саме тієї операції, яка зазначена в податковій накладній, що зупинена.

«Нам не потрібні всі договори, всі розрахункові документи, які вказують на діяльність платника за великий період. Лише той мінімально необхідний перелік документів, що дозволить нам прийняти рішення у випадку реальності даної господарської операції – розблокувати дану податкову накладну», – наголосив посадовець.

Якщо все ж таки платник не згоден з прийнятим рішенням щодо відмови у реєстрації, він має право протягом 10 робочих днів надати скаргу з додатковими документами. Окрема комісія ДФС, не та яка розглядає зупинені податкові накладні, їх розгляне і прийме відповідне рішення – або про реєстрацію, або про підтвердження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

http://sfs.gov.ua/media-tsentr/videogalereya/ofitsiyni-zahodi-/4053.html

 

Мінімальна заробітна плата гарантована державою

Шановні громадяни!

Рік 2017-й розпочався з кардинальних змін у сфері оплати праці. 

Істотних змін зазнали Кодекс законів про працю України (КЗпП) і Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР. Зміни, внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, діють з 1 січня 2017 року.

З 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становить 3200 гривень (у погодинному розмірі – 19,34 гривні).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2017 рік затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. N 1801-VIII.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР).

Згідно з пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Всі роботодавці, які використовують працю найманих працівників, зобов’язані виплачувати заробітну плату у розмірі не нижчому за мінімальний.

Погоджуючись на виплату заробітної плати нижче мінімального рівня або неофіційне працевлаштування, робітник втрачає такі права, як оплачувані відпустки, соціальні страхові виплати та пенсійний стаж.

Платникам податків про необхідність подання повідомлення за ф. № 20-ОПП

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ),  одним зі способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктом оподаткування відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПКУ можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі – Порядок).

Порядок передбачає, що платник податків зобов’язаний повідомляти про об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Повідомлення за формою №20-ОПП  повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об’єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об’єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Відповідно до п. 8.4 р. VIII Порядку повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою №20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи включено до Єдиного державного реєстру, повідомлення за формою №20-ОПП до контролюючого органу не подається, у разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не включено до Єдиного державного реєстру (далі – ЄДР), таке повідомлення подається до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків - юридичної особи.

Затверджено новий порядок інформування роботодавців про порушення застосування податкової соціальної пільги

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що 30.06.2017 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 19.05.2017 №514, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.06.2017 за №693/30561 (далі – Наказ №514). Зазначеним Наказом №514 затверджено:

- Порядок інформування роботодавців платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або відновлення його права на податкову соціальну пільгу (далі – Порядок);

- форму Повідомлення про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або відновлення його права на податкову соціальну пільгу (далі – Повідомлення про порушення).

Цей Порядок визначає процедуру інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, роботодавців платника податку про наявність порушень ним норм п.п.169.2.1 п.169.2 ст.169 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок, а також порядок інформування роботодавця про позбавлення платника податку – працівника такого роботодавця або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу (далі – ПСП) (п.1 Порядку).

Положення цього Порядку поширюються на роботодавців, працівники яких допустили порушення застосування ПСП (п.2 Порядку).

Структурний підрозділ контролюючого органу, до функцій якого належить аналіз даних податкової звітності чи проведення документальних перевірок, складає Повідомлення про порушення за формою, затвердженою Наказом №514, якщо платник податку отримував ПСП більше ніж за одним місцем нарахування (виплати) доходу або у разі отримання доходів, зазначених у п.п.169.2.3 п.169.2 ст.169 ПКУ.

Структурний підрозділ контролюючого органу ДФС, до функцій якого належить аналіз показників податкової звітності чи проведення документальних перевірок, у Повідомленні про порушення також зазначає про відновлення права працівника на ПСП платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), яка починає застосовуватись з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому суми недоплати ПДФО та штраф у розмірі 100 % суми недоплати повністю погашені платником податку на підставі включення таких сум до його річної податкової декларації у разі, якщо такі суми не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку.

Структурний підрозділ контролюючого органу, який склав Повідомлення про порушення, вносить його до Реєстру повідомлень про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або відновлення його права на податкову соціальну пільгу за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Фінансова звітність платників податку на прибуток

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність.

Фінансова звітність, що складається та подається платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, звітують у разі порушень вимог здійснення неприбуткової діяльності), та річну фінансову звітність.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Для суб’єктів малого підприємництва, неприбуткових підприємств, установ та організацій і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс, ф. № 2-мс) складають суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, та суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

Юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва – це юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м, ф. № 2-м) складають суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які визнані такими відповідно до законодавства, та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Суб’єктами малого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Для інших суб’єктів господарювання П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено фінансову звітність, яка складається з Балансу (Звіту про фінансовий стан), Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до фінансової звітності (форми №№ 1-5).

Підприємства, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти для складання фінансової звітності, а також ті, які прийняли таке рішення самостійно (закріплено в обліковій політиці), роблять про це відмітку в перелічених формах звітності.

Отже, платниками податку на прибуток (крім суб’єктів малого підприємництва, неприбуткових установ та організації, представництв іноземних суб’єктів господарювання), разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається квартальна фінансова звітність, складена за національними чи міжнародними стандартами, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати.

До річної податкової декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Платниками податку на прибуток – суб’єктами малого підприємництва, представництвами іноземних суб’єктів господарювання, крім тих, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами, подається разом з квартальною або річною податковою декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Неприбутковими установами та організаціями, крім бюджетних установ, подається разом зі Звітом скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Бюджетні установи разом зі Звітом подають форми фінансової звітності затверджені наказом МФУ від 24.01.12 № 44 «Про затвердження Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів».

Банки разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств подають відповідну проміжну або річну фінансову звітність за формою, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.10.11 № 373.

Зазначена норма передбачена п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України; cт. 11 і ст. 13 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; розд. І «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" затвердженого наказом МФУ від 25.02.2000 № 39; ст. 55 Господарського кодексу України.

 

«Шахраї»  знов турбують платників податків

Цього разу спритні ділки збирають гроші на так звану «перевірку ».

У телефонних розмовах (або під час проведення перевірок) вони представляються співробітниками податкових інспекцій.

Південна ОДПІ  ГУ ДФС у Харківській області звертає увагу платників, що у разі отримання таких дзвінків (або проведенння безпідставних перевірок, без наявності документів на проведенння перевірки),  не слід піддаватися на подібні провокації, а звертатися до правоохоронних органів, на Антикорупційний сервіс ДФС України «Пульс» за тел. (044) 284-00-07  або  до управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Харківській області за телефонами – (095) 356-72-72, (068) 356-72-72.

Критерії здійснення Моніторингу податкової накладної Державною фіскальною службою

 ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 затверджені наступні Критерії здійснення Моніторингу податкової накладної/ розрахунку коригування:

 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2, - реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Дії платника ПДВ, у разі отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної

У разі отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН має право подати на розгляд Комісії ДФС інформацію у вигляді Таблиці даних платника податків за встановленою формою J(F)1312301 (далі – Таблиця).

Таблиця надсилається виключно в електронному вигляді засобами електронного зв’язку із застосуванням електронного цифрового підпису.

Електронні формати Таблиці розміщенні на офіційному веб-порталі ДФС у розділі «Електронна звітність»/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів.

Таблиця може бути сформована та надіслана через особистий кабінет електронного сервісу «Електронний кабінет платника», вхід до якого здійснюється за адресою: cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС України. Також для формування Таблиці в електронному вигляді платник податків самостійно на власний розсуд може обрати будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл відповідно до затвердженого формату (стандарту).

Підтвердженням про отримання Таблиці є перша квитанція (квитанція про доставку). Після обробки та розгляду Комісією ДФС Таблиці платнику протягом п’яти робочих днів направляється друга квитанція, в якій зазначається інформація про результат розгляду (врахування/неврахування інформації).

При заповненні Таблиці необхідно заповнювати вид економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010), код товару згідно з УКТ ЗЕД, код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010).

При подані Таблиці відповідно до виду економічної діяльності необхідно обов’язково зазначити коди товарів згідно з УКТ ЗЕД/послуг згідно з Державним класифікатором продукції послуг (ДК 016-2010), що на постійній основі таким платником постачаються (виготовляються), а також платник може зазначити коди товарів/послуг, які ним придбаваються (отримуються) для їх виготовлення.

 

Змінена форма Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації

З 20 червня 2017 року (дня опублікування в Офіційному віснику України) набрали чинності зміни до форми Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації.

Зміни затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. № 469 "Про затвердження змін до форми Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації".

Так, змінами передбачено:

- вилучення квартального звітного періоду;

- уточнено перелік доходів і витрат неприбуткових організацій;

- до сум операцій нецільового використання активів включена вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг), які використані на цілі інші, ніж фінансування видатків на утримання неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами, та/або для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій

- для відображення наявних додатків додана клітинка, в якій проставляється позначка, що разом із Звітом подається фінансова звітність (як додаток). Фінансова звітність є додатком до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації та його невід'ємною частиною.

 

Відпустка та лікарняний для платників єдиного податку першої і другої груп

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Це передбачено п.295.5 ст.295 Податкового кодексу України.

Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається до органу фіскальної служби за заявою у довільній формі (пп.298.3.2 ст.298 ПКУ).

Авансові суми єдиного податку, сплачені за період відпустки або лікарняного, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

Що стосується єдиного внеску на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування, то законодавством не передбачено звільнення від його сплати на період відпустки чи непрацездатності.

В електронному вигляді - і запит про подання інформації

Вимоги до запиту про подання інформації визначені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» зі змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПКУ контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПКУ, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Крім того, п. 9 Порядку передбачено, що в окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а при направленні в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної фіскальної служби – при надходженні сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку (п. 13 Порядку).

Суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної фіскальної служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено ПКУ (п. 14 Порядку).

Отже, контролюючі органи мають право направляти платникам податків, у тому числі тим, які перебувають на обліку в інших контролюючих органах, запит про подання інформації в електронному вигляді, підписаний керівником органу ДФС (його заступником або уповноваженою особою) та скріплений печаткою.

Датою отримання такого запиту є дата надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.

 

 

Податкова накладна за щоденними підсумками операцій

Податкова накладна за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) складається у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), за винятком тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Така податкова накладна покупцям не видається, у відповідному полі графи "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини 11. У графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

У графі 2 податкової накладної за щоденними підсумками операцій зазначається вся номенклатура поставлених товарів (послуг). Інформація про коди товарів згідно з УКТ ЗЕД та про коди послуг у таких податкових накладних (графи 3.1, 3.2 та 3.3) є обов'язковою для заповнення.

Кількість найменувань поставлених товарів у одній податковій накладній не може перевищувати 9'999 позицій.

 

Платникам ПДВ: про особливості складання та реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування

Державна фіскальна служба України у листі від 16.06.2017 №15731/7/99-99-15-03-02-17 повідомила про особливості складання та реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних. Роз’яснення надане у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 276, яким внесено зміни до форми податкової накладної та порядку її заповнення.

У листі викладені особливості заповнення окремих розділів податкової накладної. Основні нововведення полягають у наступному:

У формі податкової накладної:

розділ Б доповнено графами 3.2 «Ознака імпортованого товару» та 3.3. «Послуги згідно з ДКПП»

У разі постачання товару заповнюється графа 3.1, в якій зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Державна фіскальна служба визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України.

У разі постачання послуги заповнюється графа 3.3, в якій зазначається код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

У разі постачання товару, ввезеного на митну територію України, у графі 3.2 проставляється позначка «Х». Графа 3.2 заповнюється на всіх етапах постачання товару;

розділ Б доповнено графою 11 «Код виду діяльності сільськогосподарського товаровиробника».

Графа 11 заповнюється виключно платниками податку на додану вартість – сільськогосподарськими товаровиробниками у разі здійснення ними операцій з постачання власних товарів, отриманих за результатами видів діяльності, визначених пунктом 16 прим. 1.3 статті 16 прим. 1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

У другій частині порядкового номеру податкової накладної (після знака дробу) проставляється код, зокрема який передбачає здійснення операцій за видами діяльності, визначеними в пункті 16 прим. 1.3 статті 16 прим. 1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

У порядку заповнення податкової накладної:

передбачено, що платники ПДВ, включені до реєстру отримувачів бюджетної дотації, у разі здійснення операцій з постачання власновироблених товарів, отриманих за результатами видів діяльності, визначених пунктом 16 прим. 1.3 статті 16 прим. 1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», складають окремі податкові накладні та зазначають у другій частині порядкового номера такої податкової накладної код «2».

Внесено зміни до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів

24.06.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України (далі – КМ України) від 21.06.2017 №428 (далі – Постанова №428), якою внесено зміни до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі – Методика), затвердженої постановою КМ України від 18.02.2016 №66.

Зокрема, змінено формулу зазначеного розрахунку, з якої вилучається коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу.

Змінами передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

 

Порядок обчислення фінансового результату сільгоспвиробниками

З 09.06.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2017 №467 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.05.2017 за №642/30510 (далі – Наказ №467), яким затверджено зміни до форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств та додатків до неї.

Внесення цих змін зумовлено новими правилами в оподаткуванні прибутку підприємств, що діють з 01.01.2017.

Так, зокрема, Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» у п.п.137.4.1 п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2577-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) уточнено річний податковий період для виробників сільгосппродукції, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року (замість періоду з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року – до внесених змін).

Для платників податку на прибуток – виробників сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ).

Нюанси застосування реєстраторів розрахункових операцій

Відповідно до статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема:

 - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

 - видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно зі статтею 2 Закону розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Форма, зміст, обов’язкові реквізити розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13. Тобто, при здійсненні розрахункових операцій суб’єкти господарювання зобов’язані роздруковувати та видавати покупцям виключно розрахункові документи встановленої форми. Роздрукування інших документів (службовий чек, гостьовий чек тощо) та, відповідно, непроведення через РРО всіх розрахункових операцій із оформленням розрахункових документів встановленої форми, є порушенням вимог Закону, яке передбачає притягнення до відповідальності згідно чинного законодавства.

 

Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом: обчислюємо плату

Згідно з п. п. 251.1.3 п. 251.1 ст. 251 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) однією із складових рентної плати є рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України.

Платники рентної плати обчислюють суму рентної плати виходячи з виду радіозв’язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо (п. п. 254.5.2 п. 254.2 ст. 254 ПКУ).

Ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, у розрізі видів радіозв’язку та діапазонів радіочастот, наведені у п. 254.4 ст. 254 ПКУ.

Згідно із п. п. 254.5.3 п. 254.5 ст. 254 ПКУ платники рентної плати, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують рентну плату починаючи з дати видачі ліцензії.

При продовженні терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України рентна плата сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.

Інші платники рентної плати сплачують рентну плату починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата рентної плати здійснюється платниками рентної плати з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику рентної плати в такій смузі радіочастот у певному регіоні, крім випадків, коли наступні дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, видані на пристрої, потужність яких передбачає застосування іншої, ніж у попередніх дозволах, ставки рентної плати.

 

 

 

Одна податкова накладна на дві оплати

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту визначено, що у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде виписана одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 ПКУ платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з ПКУ, та згідно з п. 201.15 ст. 201 ПКУ зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПКУ визначено, що платники податку при здійсненні постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема покупцям-платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Для цілей, визначених п. 201.4 ст. 201 ПКУ, ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Визначення ритмічного характеру постачання залежить лише від факту постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць і не залежить від того, за одним або за різними договорами воно здійснене.

Періодичність складання податкових накладних протягом звітного (податкового) періоду на одного контрагента-покупця, у тому числі і зведених податкових накладних за операціями з постачання, які мають ритмічний характер, може бути передбачена у цивільно-правовому договорі з таким покупцем.

Отже, у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Якщо у цивільно-правовому договорі з покупцем не передбачено складання зведених податкових накладних, а покупець одного і того ж дня оплачує товар кількома авансовими платежами в межах різних цивільно-правових договорів, також не буде вважатися помилкою, якщо продавцем буде складена одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Чи зобов’язані підприємці при продажу у кіосках газет застосовувати РРО?

Суб’єкти господарювання мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу.

При цьому обов’язковою умовою є відсутність у складі загального товарообігу операцій з продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів.

Зазначена норма передбачена ст. 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зі змінами.

Чи буде змінюватись реєстраційний номер облікової картки жінки, яка вийшла заміж і змінила прізвище?

У випадку зміни прізвища реєстраційний номер облікової картки платника податків міняти не треба - він залишається той самий, але змінюється прізвище на бланку.

Так, відповідно до п.70.7 ст. 70 р. ІІ Податкового кодексу України та п.1 р.IX Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779 (далі - Положення), фізичні особи - платники податків зобов’язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 11 до Положення) або за формою № 5ДРП (додаток 12 до Положення) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені Заяви особисто або через законного представника чи уповноважену особу до контролюючого органу за місцем проживання, у разі зміни місця проживання – до контролюючого органу за новим місцем проживання, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування (п. 2 р. IX Положення).

Згідно з п. 3 р. IX Положення для заповнення Заяви використовуються дані документа, що посвідчує особу громадянина, та інших документів, які подаються у разі зміни таких даних.

Здійснити відповідні зміни можна, звернувшись до Центру обслуговування платників з оригіналом паспорта (де змінене прізвище), в місячний термін.

Слід зазначити, що фізичні особи - громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися для подання Заяви за формою №5ДР або за формою № 5ДРП про зміну даних, до будь-якого контролюючого органу, незалежно від реєстрації їх місця проживання чи перебування або відсутності такої реєстрації.

 

Актуально: відпустка та лікарняні для підприємця-єдинника

ГУ ДФС у Харківській області роз’яснює чи звільняється від сплати авансового внеску платник єдиного податку першої або другої групи, який не використовує працю найманих осіб, якщо тривалість відпуски є меншою календарного місяця.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п.295.5 ст.295 ПКУ). Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі (пп.298.3.2 п.298.3 ст.298 ПКУ).

Таким чином, якщо тривалість відпуски є меншою одного календарного місяця, то підстави для звільнення від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця відсутні.

Працівник у відрядженні затримався на вихідні дні: чи оподатковуються суми понесених витрат

У Головному управлінні ДФС у Харківській області надають роз’яснення щодо оподаткування податковим агентом сум відшкодованих витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд у разі затримки у відрядженні на вихідні та святкові й неробочі дні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), згідно з п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу. Відповідно до п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або членом керівних органів підприємств, установ, організацій сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Зазначені в абзаці другому п.п 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу витрати не є об’єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця сторони, що відряджає.

Також відповідно до п.п. “а” п.п 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову та митну політику, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження. Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі – Інструкція № 59). При цьому інші підприємства, установи та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.

Крім того, відповідно до положень Кодексу, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Враховуючи викладене, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, сума відшкодованих у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд, за умови наявності та належним чином оформлених транспортних квитків, що засвідчують вартість цих витрат та виконання інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Підприємці - платники єдиного податку, які реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, застосовують РРО незалежно від обсягу доходу

Реєстратори розрахункових операцій (РРО) не застосовуються платниками єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1,0 млн. гривень.

Ці норми не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Постановою КМ України від 16.03.2017р. № 231 затверджено "Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій".

 

Перелік містить 8 груп:

1) Група 73 «Вироби з чорних металів»; 
2) Група 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини»; 
3) Група 85 «Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя»;
4) Група 87 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання»; 
5) Група 90 «Прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя»;
6) Група 91 «Годинники всіх видів та їх частини»;
7) Група 92 «Музичні інструменти; їх частини та приладдя»;
8) Група 95 «Іграшки, ігри та спортивний інвентар; їх частини та приладдя».

Постанова набирає чинності через 30 днів з дня її опублікування (опублікована у газеті «Урядовий кур’єр» від 07.04.2017 №66).

Отже, з набранням чинності Постанови №231 (з 08 травня 2017 року) підприємці – платники єдиного податку 1-3 груп, які реалізують товари, визначені Переліком №231, зобов’язані проводити розрахунки через зареєстровані належним чином РРО незалежно від обсягу доходу. 

Це стосується і тих підприємців-платників єдиного податку 1 - 3 груп, які до 08.05.2017 року здійснювали реалізацію зазначених товарів без застосування РРО.

Зазначена норма визначена п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України та п. 6 статті 9 Закону України від 06.07.1995 N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Авансові внески при виплаті дивідендів у податковій декларації

У Головному управлінні ДФС у Харківській області роз’яснили. Сума авансового внеску, яка має бути сплачена при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді, відображається у рядку 6 додатка АВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), та переноситься до рядка 20 Декларації.

Розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків здійснюється у додатку ЗП до Декларації, а саме:

- у рядку 16.2 додатку ЗП відображаються авансові внески, нараховані та сплачені у звітному (податковому) періоді (значення показника рядка 6 додатку АВ до Декларації);

- у рядку 16.3 – авансові внески, нараховані та сплачені у минулих звітних (податкових) періодах. які не враховані у зменшення податку на прибуток (значення показника рядка 16.4.2 додатку ЗП до Декларації попереднього звітного (податкового) року);

- у рядку 16.4 – сумарне значення рядка 16.2 (нараховані та сплачені авансові внески у звітному (податковому) періоді (першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році)) та рядка 16.3 (авансові внески, не зараховані у зменшення податку у минулих періодах), у тому числі у рядку 16.4.1 (до внесення змін до форми Декларації наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2016 №585 – рядок 16.3.1 додатку ЗП до Декларації) – нараховані та сплачені у поточному звітному (податковому) періоді авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий звітний період.

Платники податку, які подають Декларацію щоквартально, відображають у рядку 16.4.1 нараховані та сплачені у першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році авансові внески при виплаті дивідендів, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий перший квартал, півріччя, три квартали, рік. У рядку 16.4.2 – нараховані та сплачені авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 16.4 - рядок 16.4.1, переноситься до рядка 16.3 додатку ЗП до рядка 16 Декларації за наступний звітний (податковий) період).

Чи є обмеження щодо надсилання повторної електронної звітності протягом дня

Обмежень щодо надсилання платником податків протягом одного дня декількох звітних документів в електронному вигляді за різними податковими деклараціями немає. ДФС нагадує, що податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до контролюючих органів засобами телекомунікаційного зв’язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до контролюючих органів у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв’язку або ненадходження першої квитанції).

Якщо платник податків надіслав до контролюючого органу кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючого органу останнім до закінчення граничного терміну, встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних контролюючого органу та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

Тобто немає обмежень щодо надсилання платником податків протягом одного дня декількох звітних документів в електронному вигляді за різними податковими деклараціями. Крім того, платник податків має право повторно відправляти податкові декларації у разі виправлення помилок до закінчення граничного строку подання декларації, вказавши при цьому тип документа «звітний новий».

Оновлено перелік моделей, модифікацій РРО дозволених для використання

Державна фіскальна служба України наказом від 07  червня  2017 р. №406 затвердила новий державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій. Нагадаємо у ньому наводять перелік моделей, модифікації РРО, дозволених до первинної реєстрації, та РРО, первинну реєстрацію яких заборонено.

Відповідно, попередній перелік, який затверджений наказом ДФС від 20.04.17 р. № 275, втратив чинність.

 

Неосновне місце обліку – коли слід зареєструватися в податковій

 

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує про те, що в разі  виникнення у суб’єкта господарювання обов'язків щодо сплати (перерахування) податків на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік в ДПІ за таким неосновним місцем обліку.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов'язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов'язані з оподаткуванням, подати заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою №17-ОПП. Якщо з ДПІ укладено договір про визнання електронних документів, вказана заява подається засобами електронного зв'язку в електронній формі. Заява за формою №17-ОПП може бути подана як до ДПІ за неосновним місцем обліку, так і до ДПІ за основним місцем обліку. У разі подання заяви за формою №17-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити всі контролюючи органи, у яких бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об'єктів оподаткування), які обслуговуються такими органами.

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором подарунка співробітнику

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором подарунка співробітнику підприємства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), статтею 164 якого визначено базу оподаткування.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з підпунктом 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Водночас підпунктом «є» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного

доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу), у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, поняття якої наведено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу.

Отже, вартість дарунка, яка визначена за правилами звичайної ціни, що надається платнику податків, не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2017 році - 800 грн.), не є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

У разі якщо вартість дарунка перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо з урахуванням пункту 164.5 статті 164 Кодексу.

Крім того, згідно з підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) є дохід, визначений статтею 163 Кодексу, до якого включається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

При цьому нормами пункту 161 підрозділу XX Кодексу застосування коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 Кодексу, не передбачено.

Водночас підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2,165.1.18,165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Нарахування єдиного соціального внеску на дохід, у вигляді вартості подарунку

Головне управління ДФС у Харківській області інформує щодо нарахування єдиного соціального внеску на дохід найманому працівнику, у вигляді вартості подарунку.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року     №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок), зокрема, є роботодавці, у тому числі підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за

виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону №2464).

Частиною другою статті 9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 затверджено Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, зокрема на виплати, які надаються у грошовій формі у вигляді вартості подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

Отже, дохід, у вигляді вартості дарунка, що нараховується роботодавцем найманому працівникові, є базою нарахування єдиного внеску.

Актуально для платників: оновлено порядок ведення ЄРПН

У Головному управлінні ДФС у Харківській області зазначають, що постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого власною постановою від 29 грудня 2010 року № 1246.

Змінами, зокрема, встановлено, що після надходження ПН та/або РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності ПН та/або РК затвердженому формату (стандарту);

- чинності ЕЦП, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН та/або РК;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН та/або РК, платником податку на момент складення та реєстрації таких ПН та/або РК;

- дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу;

- наявності суми ПДВ відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 ст. 2001 Податкового кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015 р.);

- наявності в ЄРПН відомостей, що містяться в ПН, яка коригується;

- факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН та/або РК з такими ж реквізитами;

- відповідності ПН та/або РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу;

- дотримання вимог законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» і Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Варто зазначити, що за результатами вищезазначених перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН та/або РК.

Таким чином платник податку через електронний кабінет, шляхом перегляду в режимі реального часу, має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами ПН та/або РК.

Крім того, передбачено, що з 1 квітня 2017 року до 1 липня 2017 року процедури, визначені пунктами 17—19 Порядку ведення ЄРПН, здійснюються без фактичного зупинення реєстрації ПН та/або РК.

 

 

 

При реалізації підприємствами-платниками єдиного податку основних засобів об’єкт оподаткування залежить від кількості місяців їх використання

При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Дохід від продажу основних засобів визначається згідно з договором про реалізацію.

Для юридичних осіб – платників єдиного податку не передбачено обов’язкової умови щодо продажу основних засобів за ціною не нижче їх оціночної вартості.

Зазначена норма визначена п. 292.2 ст. 292 Податкового кодексу України.

Як визначається база оподаткування та податковий кредит при імпорті товарів, основних фондів?

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до ст. 39 прим. 1 ПКУ.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, базою оподаткування для товарів, основних фондів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни таких товарів, основних фондів.

Відповідно, платник податку відносить до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв’язку з імпортом товарів, основних фондів виходячи з їх митної вартості.

 

 Порядок обчислення податку на нерухоме майно при отриманні об’єкта житлової нерухомості у спадщину


Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 (далі – ЦКУ) спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (п. 1 ст. 182 ЦКУ).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 1297 ЦКУ).

Згідно з п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Порядок подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №476.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Тобто, для фізичної особи, яка отримала об’єкт житлової нерухомості у спадщину після смерті його власника, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється контролюючим органом за місцем її податкової адреси (місцем реєстрації) починаючи з місяця, в якому вона набула право власності.

Продаж інваліду путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України здійснюється без нарахування ПДВ

 

Від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів.

Отже, операції платника ПДВ (у тому числі закладу санаторно-курортного лікування) з продажу фізичним особам віком до 18 років, інвалідам та дітям-інвалідів путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України звільняються від оподаткування ПДВ тобто нарахування ПДВ за такими операціями не здійснюється.

Таким чином, при продажу інваліду путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України, сума ПДВ не включається закладом санаторно-курортного лікування - платником ПДВ до вартості такої путівки, і як наслідок, інвалід оплачує лише фактичну вартість путівки без додаткового нарахування ПДВ на її вартість.

Зазначена норма передбачена п.п. 197.1.6 ст. 197 Податкового кодексу України.

 

Порядок внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу

 

До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором власник підприємства, установи, організації або фізична особа повинна подати до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття такого працівника на роботу.

Обов’язок з подання повідомлення поширюється виключно на трудові відносини (коли з працівником укладається трудовий договір).

Форма повідомлення про прийняття працівника на роботу затверджена  постановою КМУ від 17.06.2015 р. № 413.
Пунктом 2 додатка до Постанови встановлено тип повідомлення:

"початкове" - подання інформації про прийняття працівника на роботу;

"скасовуюче" - подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.

У разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу "скасовуюче" з помилковими даними і одночасно повідомлення типу "початкове" з правильними даними.

Накладення штрафу за подання уточнюючої інформації про прийнятих працівників до фіскальних органів чинним законодавством не передбачено.

 

Сільгоспвиробникам для отримання бюджетної дотації

 

У Головному управлінні ДФС у Харківській області нагадали. Для внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації (далі – Реєстр) сільськогосподарський товаровиробник подає до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника податку на додану вартість заяву за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 275.

У заяві зазначаються підстави для внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру та перелік видів діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника, здійснення яких дає право на отримання бюджетної дотації.

Заява за формою № 1-РОБД з позначкою «Внесення» заповнюється та подається в електронній формі або у паперовому вигляді у місяці, який передує початку податкового періоду, з якого особа матиме право на отримання бюджетної дотації, та протягом п’яти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкової звітності з податку на додану вартість, встановленого для місячного податкового (звітного) періоду.

Заява з позначкою «Перереєстрація» заповнюється та подається виключно в електронній формі протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли у сільськогосподарського товаровиробника відбулася зміна інших даних, що не стосуються найменування та податкового номера і містяться у Реєстрі (зміна переліку видів діяльності, зміна реквізитів поточного банківського рахунку для перерахування бюджетної дотації).

Пояснення до заяви про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру розміщено на її зворотному боці.

Для внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру питома вага вартості сільськогосподарських товарів має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Для новоутвореного сільськогосподарського товаровиробника, зареєстрованого як суб’єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менш як 12 календарних місяців, питома вага сільськогосподарських товарів розраховується за результатами кожного окремого звітного періоду.

З метою визначення такої питомої ваги заповнюється розділ 6 заяви «Вартість товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів».

Для визначення загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг та/або операцій з постачання сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів) застосовуються дані податкової звітності з ПДВ.

 Положення про реєстрацію платників ПДВ зазнало змін

 

З 12.05.2017 р. набрав чинності наказ Мінфіну України, яким, зокрема, затверджено Зміни до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого власним наказом від 14.11.2014 р. № 1130.

Норми зазначеного Положення приведено у відповідність з пп. 4 п. 2 розділу XIX Податкового кодексу, згідно з яким з 01.01.2017 р. втратила чинність ст. 209 цього Кодексу, що визначала спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, змінами передбачено, що складовою частиною реєстру платників ПДВ є реєстр суб'єктів спеціального режиму оподаткування, в якому містяться дані про реєстрацію сільгосппідприємств, що до 01.01.2017 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 Податкового кодексу.

З реєстру платників ПДВ буде виключено класифікаційний вид даних (дані про види діяльності суб'єкта спеціального режиму оподаткування).

Змінами також передбачено, що контролюючий орган протягом трьох робочих днів від дня отримання заяви про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ за формою № 3-РС виключає сільгосппідприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних підставах за процедурами перереєстрації.

При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільгосппідприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата внесення відповідного запису до реєстру платників ПДВ, датою, з якої сільгосппідприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах, є перше число місяця, в якому було допущено перевищення.

Сільгосппідприємство, яке станом на 31.12.2016 р. (включно) зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ, виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування на підставі пп. 4 п. 2 розділу XIX Податкового кодексу за самостійним рішенням контролюючого органу за формою № 6-РРС. На підставі такого рішення контролюючий орган вносить до реєстру платників ПДВ записи про зняття підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією платником ПДВ на загальних підставах. У такому разі дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільгосппідприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та датою, з якої сільгосппідприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах, є 01.01.2017 р.

Встановлено, що сільгосппідприємства, які станом на 01.01.2017 р. зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ, вважаються платниками цього податку на загальних підставах, починаючи з 01.01.2017 р., і стосовно таких сільгосппідприємств:

з 01.01.2017 р. втрачають чинність витяги з реєстру платників ПДВ, що були видані контролюючими органами до 01.01.2017 р.;

контролюючі органи, в яких такі сільгосппідприємства перебувають на обліку, приймають рішення та вносять до реєстру платників ПДВ записи про зняття підприємств з реєстрації як суб'єктів спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією платниками податку на загальних підставах.

 

Перевірку на наявність критеріїв ризику при реєстрації податкових накладних проходитимуть не всі

 

За час функціонування єдиного електронного реєстру автоматичного відшкодування ПДВ , тобто з 1 квітня цього року, вже відшкодовано понад 11 млрд грн. 
Сума бюджетного відшкодування ПДВ (за заявами, поданими після 1 квітня 2017 року), що може бути узгоджена (в «автоматичному режимі»), у травні становить більше 9,7 млрд грн (2 869 платникам податку), а у червні — 254 млн грн (81 платнику податку) відповідно.

Щодо системи припинення реєстрації ризикових податкових накладних, то наразі Мінфін спільно з ДФС тестує цю систему. Повноцінний запуск її відбудеться 1 липня 2017 р.

Не перевіряються податкові накладні малого бізнесу (місячний обсяг постачання не перевищує 500 тис. грн) та накладні, зареєстровані на неплатників податку.

За розрахунками, лише 2 —3 % платників проходитимуть перевірку на наявність критеріїв ризику. До критеріїв ризику, достатніх для зупинення реєстрації, належить:

- наявний «пересорт» товарів — невідповідність обсягу або відсутність придбання товару при його реалізації;

- відсутність прав на впровадження певних видів діяльності — дозвільні документи, ліцензії на здійснення відповідної діяльності;

- значні обсяги реєстрації розрахунків коригування на неплатників податку. 
Імплементація Закону № 1797 дасть змогу досягти таких результатів:

1) запобігти появі «фіктивного» податкового кредиту: тільки за січень — лютий 2017 р. працівниками ДФС виявлено майже 2 млрд грн зареєстрованого «ризикового» кредиту;

2) забезпечити достовірність інформації в Системі електронного адміністрування ПДВ: автоматичний і хронологічний порядок бюджетного відшкодування ПДВ;

3) збільшити податкові надходження з ПДВ: ліквідація схем з ухиляння від сплати податків через «фіктивні» витрати.

 

Витрати на ремонт орендованих основних засобів: що з амортизацією?

 

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 ПКУ.

Підпунктом 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням певних обмежень, встановлених п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3. ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень зазначеного пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (далі – П(С)БО 14), та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів (далі – Методичні рекомендації).

Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій.

У податковому обліку для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об’єкт групи 9 «інші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

При цьому при визначенні об’єкта оподаткування платник податку – орендар на підставі положень абзацу другого п. 138.1 та абзацу другого п. 138.2 ст. 138 ПКУ має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

 

Власні кошти на закупівлю товарів: строки звітування підзвітної особи

 

Правові питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань регулюються ст.ст. 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. п. 170.9.2 п. 170 ст. 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Відповідно до п. 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 №841, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт), подається до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Таким чином, при придбанні працівником за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, а також використання власних коштів у відрядженні, Звіт подається у визначені законодавством строки. При цьому, оскільки чинним законодавством визначено строки звітування саме за одержані під звіт кошти на відрядження та на виконання цивільно-правових дій, а також установлено норму оподаткування надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені строки, то при несвоєчасному поданні Звіту при придбанні за власні кошти товарів для потреб підприємства (використанні власних коштів у відрядженні), фінансові санкції не застосовуються.

 

 

Зміни в оподаткуванні доходів

15.04.2017 набрав чинності Закон України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

Вказаним Законом, зокрема, викладено у новій редакції п. 38 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого уточнено, що положення зазначеного пункту поширюються виключно на платників податків, які станом на 14.04.2014мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, яка визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, та визначено термін «територія проведення антитерористичної операції».

Крім того, в абз. 3 п. 1 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» слова та цифри «підпункту 3 пункту 76» виключено, відповідно набрав чинності підпункт 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, який визначає половинний розмір ставки, встановленої у пункті 167.1 статті 167 Кодексу – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Закон набирає чинності з дня, що настає за днем його опублікування, та застосовується до податкових періодів починаючи з 01.01.2017 року.

Яким чином у 2017 році уточнити декларацію суб’єкта спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, подану за 2016 рік?

З  01.01.2017 у зв'язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування ПДВ усі сільгоспвиробники, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, переведені на загальну систему оподаткування ПДВ.

У зв’язку з цим, листом від 03.01.2017року  №8/7/99-99-15-03-02-17 «Про скасування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» ДФС України повідомила платників ПДВ про наступне.

Починаючи із податкової звітності за січень 2017 року, сільгоспвиробники подають до ДФС виключно податкову декларацію з позначкою "0110" за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, у якій відображають розрахунки з бюджетом за усіма операціями.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Кодексу, уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

У разі виявлення, починаючи з 01.01.2017, помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ з позначками "0121" - "0123" за звітні (податкові) періоди до 01.01.2017, застосовуються норми ПКУ, чинні на дату виправлення таких помилок.

Починаючи з 01.01.2017 скасовується дія спеціального режиму оподаткування сільгоспвиробників, уточнення показників податкових декларацій з ПДВ з позначками "0121" - "0123", здійснюється за формою уточнюючого розрахунку до декларації "0110".

При цьому, якщо за результатами подання у 2017 році та надалі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за звітні (податкові) періоди до 01.01.2017 збільшується позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, таке позитивне значення підлягає сплаті до бюджету у повному обсязі відповідно до норм Кодексу, чинних на дату подання уточнюючого розрахунку.

До уваги ФОП – пенсіонерів за віком або інвалідів!

Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №1774) внесено низку змін до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464), які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП), у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

Звертаємо увагу, що відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються виключно Законом №2464.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (далі – пенсіонери за віком або інваліди). Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) ФОП, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та є пенсіонерами за віком або інвалідами не подається.

Частиною 4 статті 4 Закону №2464 також визначено, що ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У разісамостійного визначеннябази нарахування єдиного внеску зазначені особи формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів відповідно до статті 25 Закону №2464.

Враховуючи зазначене, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФОП, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами, такі ФОП на загальних підставах сплачують єдиний внесок та подають Звіт за формою згідно:

- з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі – Порядок №435), –ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування;

- з таблицею 2 додатка 5 до Порядку №435 – ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування.

 

Відновити втрачені документи слід протягом 90 календарних днів

Нормами Податкового кодексу передбачено забезпечення платниками податків зберігання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

У разі ліквідації платника податків документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити податкову інспекцію за місцем обліку та митницю, якою було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Відновити втрачені документи слід протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючих органів.

 

Як виправити помилку, допущену при складанні податкової накладної?

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).

Отже, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ (за правилом "першої події").

У разі здійснення платником ПДВ - постачальником (продавцем) товарів/послуг операції з постачання товарів/послуг, податкова накладна, складена іншою датою, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, є помилково складеною податковою накладною.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної визначено пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, у якому, зокрема, зазначено, що виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера не допускається.

Таким чином, помилка у даті складання податкової накладної не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування із зазначенням правильної дати складання такої податкової накладної.

Отже, якщо платником податку при здійсненні операції з постачання товарів/послуг було складено податкову накладну іншою датою, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, тобто помилкову податкову накладну, то з метою виправлення допущеної помилки на дату її виявлення такий платник податку може скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до такої помилкової податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, в якому усі числові показники зазначити зі знаком "-". Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, на якого було складено таку помилкову податкову накладну, з дотриманням визначених ПКУ термінів реєстрації.

Одночасно з цим платник податку складає нову податкову накладну за такою операцією із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання "першої події" за такою операцією.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН таким платником податку з урахуванням термінів, встановлених ПКУ для такої реєстрації. При цьому статтею 1201 ПКУ передбачено відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Пільгові пенсіонери мають право на пільгу щодо сплати земельного податку лише після досягнення ними пенсійного віку

Від сплати земельного податку, зокрема, звільняються: інваліди першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати земельного податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:
        для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

         для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
       для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
         для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;         для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
         Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності (за винятком земельних паїв). При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення (за віком)).

         Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб визначені  статтею 281 Податкового кодексу України.

Положення про реєстрацію платників ПДВ підкориговано

Набрав чинності 12 травня 2017 наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2017 №368 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (далі – Наказ №368), який вніс зміни до наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

Зміни, передбачені Наказом №368, привели у відповідність норми Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі – Положення) та п.п. 4 п. 2 розділу XIX Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно з яким з 01.01.2017 року втратила чинність ст.209 ПКУ, що визначала спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Зокрема, Наказом №368 встановлено, що сільськогосподарські підприємства, які станом на 1 січня 2017 року зареєстровані як суб’єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ, вважаються платниками цього податку на загальних підставах, починаючи з 1 січня 2017 року, і стосовно таких сільськогосподарських підприємств:

- з 1 січня 2017 року втрачають чинність витяги з реєстру ПДВ, що були видані контролюючими органами до 1 січня 2017 року;

- контролюючі органи, в яких такі сільськогосподарські підприємства перебувають на обліку, приймають рішення та вносять до реєстру платників ПДВ записи про зняття підприємств з реєстрації як суб’єктів спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією платниками податку на загальних підставах.

Що необхідно знати, щоб стати неприбутковою організацією?

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 (далі – Порядок).

Для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 до Порядку і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом. Неприбуткові організації, що діють на підставі установчих документів організації вищого рівня, відповідно до закону подають разом із реєстраційною заявою за формою 1-РН згідно з додатком 1 засвідчену підписом керівника або представника такої організації та скріплену печаткою (за наявності) копію документа, який підтверджує включення до організації вищого рівня та надає право діяти на підставі установчих документів такої організації вищого рівня.

За результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, протягом 14 календарних днів з дня їх отримання контролюючим органом приймається рішення про:

- включення, повторне включення, відмову у включенні (повторному включенні) неприбуткової організації до Реєстру;

- виключення неприбуткової організації з Реєстру;

- зміну ознаки неприбутковості.

Відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 до Порядку готується у двох примірниках, один з яких надається неприбутковій організації, а другий залишається в контролюючому органі.

Коли результати переоцінки основних засобів не враховуються при нарахуванні амортизації

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначені у ст. 138 ПКУ.

Коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на результат переоцінки основних засобів і нематеріальних активів, що передбачає збільшення фінансового результату до оподаткування на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (абзац третій п. 138.1 ст. 138 ПКУ) та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, проведеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (абзац четвертий п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Підпунктом 138.3.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ встановлено, що для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Отже, результати переоцінки (уцінки, дооцінки) основних засобів і нематеріальних активів, яка проведена відповідно до положень національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, не враховуються при нарахуванні амортизації необоротних активів згідно зі ст. 138 ПКУ та відповідно при розрахунку податку на прибуток підприємств.

 

Про застосування РРО фізичними особами - спрощенцями

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що  відповідно до Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

- першої групи;

- другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад
1 млн. гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Данні норми ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Зокрема, нормою пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій РРО платниками єдиного податку, які здійснюють реалізацію таких побутових товарів.

 

Яка відповідальність передбачена за несвоєчасну сплату ПДФО за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи?

Відповідно до п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПКУ у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня (п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПКУ).

Згідно з п.129.4 ст.129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідне питання та відповідь на нього розміщене у підкатегорії 103.28 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».

 

До уваги платників рентної плати!

Відповідно до листа Державної комісії України по запасах корисних копалин від 23.02.2017 №151/02 у 2017 році для гірничих підприємств, крім нафтогазодобувних (до проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин), встановлено коефіцієнти рентабельності для застосування платниками під час обчислення податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у 2017 році для:

· нафтогазовудобувних підприємств – 0,87;

· всіх інших гірничовудобувних підприємств -0,22.

Таким чином, при обчисленні податкових зобов’язань з рентної плати для об’єктів надр, у межах яких видобування підземних вод здійснюється на підставі дозволу на спеціальне використання води при відсутності раніше виконаної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, платники застосовують середній галузевий показник коефіцієнта рентабельності, оприлюднений Державною комісією України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України на відповідний календарний рік, 0,22.

 

З заробітної плати студентів під час практики утримується ПДФО

 Відповідно до частини четвертої ст. 53 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060 «Про освіту» на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Під час проходження виробничої практики студенти та учні учбових закладів не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них повною мірою розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.

У разі коли в період стажування зазначена вище особа виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахування коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Відповідно до пп. 14.1.180 ст.180 ПКУ податковий агент щодо ПДФО – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПКУ.

Таким чином, при нарахуванні заробітної плати учням, які проходять виробниче навчання і виробничу практику на підприємстві згідно з договором, підприємство, як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та перерахувати його до бюджету під час такої виплати.

Нагадуємо, що згідно з вимогами ПКУ оподаткуванню ПДФО підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

 

Оподаткування акцизним податком операцій із ввезення підакцизних товарів

Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до визначення терміна "реалізація пального" (для цілей оподаткування акцизним податком).

Відтепер реалізацією пального не вважаються операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абзац другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Тобто відповідно до внесених Законом №1797 змін суб’єкт господарювання, який здійснює реалізацію пального лише у споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно) (крім виробників цього пального, які здійснюють операції з реалізації такого пального), з 01.01.2017 р. (дата набрання чинності цим Законом) не є платником акцизного податку з реалізації пального, та, відповідно на нього не поширюються норми Кодексу щодо реєстрації як платника акцизного податку з реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу) та обов’язкового складання і реєстрації акцизних накладних (пп. 231.1 ст. 231 Кодексу).

При цьому відповідно до п.п. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції із ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України (п.п. 213.1.3 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Згідно з п.п. 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 Кодексу податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Таким чином, при ввезенні на митну територію України пального у споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно) сплачується акцизний податок із ввезених підакцизних товарів (продукції), а при його реалізації на митній території України обов’язок складати та реєструвати акцизні накладні та відображати такі операції в декларації акцизного податку не виникає.

Детальніше: лист ДФСУ від 04.04.2017 р. №6930/6/99-99-12-03-03-15.

 

Право на податкову знижку при реалізації предмета іпотеки

Платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного року фактично здійснені ним протягом звітного року витрати у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 ПКУ.

  Зокрема, право на податкову знижку у платника податків виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

При цьому, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними розрахунковими документами зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175 ПКУ, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:

- об'єкт житлової іпотеки придбавається;

- збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Отже, як і придбавання предмета іпотеки, так і його припинення може здійснюватися протягом звітного року. При цьому, нормами ПКУ не передбачено обов'язок платника податків мати на останній день звітного року основне місця проживання за адресою, де об'єкт житлової іпотеки будувався чи купувався, у разі якщо такий об'єкт нерухомості відчужено протягом звітного  року.

Таким чином, платник податків, який протягом звітного року здійснив реалізацію предмета іпотеки має право на податкову знижку за умови здійснення таким платником податків протягом такого звітного року витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, який був визначений платником податків як основне місце його проживання, зокрема, згідно із позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла, в період здійснення понесених витрат.

Більш детально з цим роз’ясненням можна ознайомитись у листі ДФС України  від 24.03.2017 року №7383/7/99-99-13-01-03-17 «Про порядок застосування податкової знижки».

 

Голова РДА

Шановні відвідувачі сайту!

    Щиро вітаю вас на офіцій- ному веб-сайті Зачепилівської районної державної адмініст- рації. Тут ви познайомитесь з минулим і сьогоденням Зачепи- лівського району, тут опера- тивно, достовірно і всебічно відображатиметься діяльність районної виконавчої влади та органів місцевого самовряду- вання, тут висвітлювати- муться останні рішення і події, що відбуватимуться в районі, оприлюдниюватимуться показ- ники соціально-економічного роз- витку.
   Сподіваюсь, що інформація розміщена на сайті, допоможе краще пізнати наш чудовий край, а діловим колам чіткіше визначитися у можливих напря- мах співпраці.

Голова Зачепилівської районної державної адміністрації

А.Л. Конопля

Написати листа голові РДА

Архів новин
Прогноз погоди