64400, Харківська обл.,
сел. Зачепилівка, вул. Центральна, 49
тел. 5-15-31; тел/факс 5-16-51; email: zachepylivska@rda.kh.gov.ua
Анонс подій

Зачепилівщині - 90

1959 РІК

1959 рік — перший рік нової семирічки. З 15 по 22 січня проводився Всесоюзний перепис населення в СРСР. У районі перепис здійснювався відповідно підготовленими людьми. Серед них товариші Швецова, Зіновей, Давиденко, Касьяненко, Калюжна, Таран, Орлова, інші. Всього 69 чоловік.
Новий 1959 рік ознаменувався видатною та радісною подією. Вперше в історії людства запущена в сторону місяця радянська багатоступінчаста ракета. Політ першої штучної планети відкрив еру міжпланетних сполучень.
Для поліпшення організації торговельного обслуговування трудящих у Зачепилівському, Бердянському та Руновщинському ССТ відкрилися пункти видачі товарів на прокат. До послуг пропонуються патефони, фотоапарати, велосипеди, мотоцикли. Збільшилося число магазинів самообслуговування з відкритою викладкою товарів.
Для трудівників колгоспного виробництва сільська бібліотека організувала 2 пересувки, однією з них завідує Микола Портянко. Тут обслуговуються працівники молочнотоварної ферми. Другою завідує Михайло Іванюк. Він обслуговує читачів с. Котівка. Книгоноші: агроном Івах та помічник рахівника Лихвар забезпечують літературою працівників свиноферми.
18 сільських кіностаціонарів та 13 кінопередвижок, а також більше 40 працівників кінофікації, які працюють у районі, служать ідейному вихованню трудящих. Усі кінофільми, випущені на екран різними студіями країни, закликають творити добро, будувати і жити по-комуністичному.
З цінною ініціативою виступили піонери та учні Чернещинської семирічної школи. Вони взялися за розведення кролів і влаштували власну кролеферму. У ній уже "обживаються" 28 кролів. Як повідомив директор школи Ф.К. Таратута, до кінця року кролеферма має виростити не менше 80 кролематок. Крім того, школа  зобов'язалася створити ще й кролеферму в колгоспі "Україна".
Учні Руновщинської середньої школи зібрали близько 300 штук яєць водоплаваючої птиці і передали колгоспу "Зоря комунізму" для виведення молодняка.
З кожним днем зростає добробут сільських трудівників. Засяяли електричні лампочки в селі Скалонівка. Електричне світло прийшло в житла хліборобів, школу, на ферму, в сільський клуб.
Поповнюється автомобільний парк району. В 1959 році в колгоспах налічується більше 200 автомашин. Недавно нові вантажні автомашини придбали колгоспи імені Котовського, імені Калініна, "Шлях Леніна".
Продовжується будівництво, здана в експлуатацію шосейна дорога від Зачепилівки до Миколаївки і далі через село. Впорядковано в'їзди на цей шлях, полагоджено містки і водозбіги.
Залізницею завозиться камінь. Цей шлях перетне річку Вишневу.
Здано в експлуатацію новий житловий будинок Зачепилівського маслозаводу. У ньому отримали квартири спеціалісти маслозаводу Р. Пилипенко, Н. Коваль, Н. Загорулько, М. Мезенцева.
Проведено переобладнання у Зачепилівському пологовому будинку. Ліквідоване пічне і влаштоване парове опалення.
На Зачепилівщині з'являються нові види транспортного сполучення. Відтепер встановлені регулярні пасажирські повітряні рейси між Зачепилівкою та Харковом. Вартість квитка лише на кілька карбованців дорожча від вартості проїзду потягом. Але ж яка економія часу! Потягом на поїздку доводиться витрачати 4 год. 30 хвилин, літаком — лише 36 хв. Окрім того, пасажир має змогу перевезти із собою 10-кілограмовий вантаж.
Майже всі колгоспи району одержали комплекти нових сільських електростанцій. До кінця 1959 року ставиться завдання завершити електрифікацію  всіх сіл.
1 березня 1959 року відбулися вибори до Верховної Ради Української РСР, обласних, міських, районних і сільських рад депутатів.
Зачепилівська райспоживспілка розгорнула широке постачання населенню стандартних житлових будинків за замовленням. Продано їх першу партію в кількості 20 штук. Таким житлом обзавелися А.П. Кизима, Г.С. Шевченко з Руновщини, І.С. Забузова із Леб'яжого, М.І. Волжан, А.Т. Омеліна, Г.П. Шевченко та інші.  На черзі перебувають ще 14 громадян, яким будинки надійдуть у другому кварталі 1959 року.
Драматичний колектив села Руновщини  під керівництвом Л.І. Ципалової та А.О. Шияна здійснили постановку опери М.В. Лисенка "Наталка-Полтавка". Двічі на сцені місцевого клубу односельці слухали оперу і двічі  зал був переповнений. Злагоджено й майстерно оркестр виконав увертюру до відомого українського твору. Глядачі були в захопленні. З не меншим успіхом вистава пройшла в селах Новоселівка та Устимівка.
Заструмилася вода з нового артезіанського колодязя на території четвертої бригади колгоспу імені ХХІ партз'їзду. Нею користуватимуться колгоспники, нею заповнюватиметься озеро, на якому вирощуватиметься водоплаваюча птиця.
Близько 400 комсомольців та неспілкової молоді колгоспів, підприємств, установ та організацій, шкіл району виїжджали на впорядкування  підшефної автотраси Москва-Сімферополь. Тут під час недільника було висаджено більше 700 дерев. Кращі комсомольські організації, які відзначилися у праці, отримали цінні подарунки. Комсомольці МТС та редакції розділили між собою набір спортінвентаря та фотоапарат, школярам Бердянської середньої школи вручений комплект музичних інструментів.
З початку квітня 1959 року стали регулярно виходити передачі місцевого радіомовлення з ефіру Зачепилівського радіовузла. Тепер кожного вівторка і в п'ятницю о 18 год. 30 хв. лунають позивні: "Говорить Зачепилівка".
Побудовано новий клуб у селі Олександрівка. Споруда з'явилася поряд із колгоспним парком.
Нова вулиця з'явилася за останні два роки в селі Бердянка.
Великий обсяг будівельних робіт ведеться у колгоспі "Україна". Теплі, добротні громадські приміщення з шлакоблоку та цегли споруджуються в різних місцях артілі: на луках, поряд з артезіанським колодязем, зведений 4-рядний корівник на 220 голів, споруджується конюшня на 120 голів. Завершено будівництво олійниці та борошномельниці.
11 серпня 1959 року виходить Указ Президії Верховної Ради Української РСР про заборону утримання худоби в особистій власності громадян, які проживають у містах та робітничих селищах. У документі зазначається, що потрібно покінчити з примітивним веденням тваринництва  населенням міст та прилягаючих до них околиць, покласти край  значному витрачанню хліба та інших продовольчих товарів з держфондів. Крім того утримання таким чином худоби відвертає робочу силу від продуктивної праці в суспільстві, створює антисанітарні умови в населених пунктах.
На початку вересня 1959 року в приміщенні колишньої контори Бердянської МТС відкрито Бердянську сільську лікарню. Сюди прибули перші молоді фельдшери та медсестри, є лабораторія, палати на 25 ліжок. У перші ж дні тут проліковано 14 колгоспників.
14 вересня в 0 год. 2 хв. 24 сек. московського часу друга радянська космічна ракета досягла поверхні Місяця. Вперше в історії людства здійснено космічний політ із Землі та інше небесне тіло. На ознаменування цієї видатної події на поверхню Місяця доставлено вимпели із зображенням Герба СРСР і написом "Союз Радянських Соціалістичних Республік. Вересень, 1959 рік".
Високий урожай фруктів виростили колгоспники Забаринської артілі імені 8 Березня. Від реалізації плодів саду до колгоспної каси надійшло 70 тис. крб.
7 вересня 1959 року виконавчий комітет Харківської обласної Ради депутатів трудящих прийняв рішення про об'єднання та ліквідацію деяких сільських і селищних Рад, розширення смуг міст районного підпорядкування та селищ міського типу, перенесення центрів і перейменування сільських Рад області.
Рішенням облвиконкому проведено такі зміни в адміністративно-територіальному поділі районів області. По Зачепилівському району об'єднано:
— Абазівську і Миколаївську сільради — в одну з центром в с. Миколаївка;
— Жовтневу і Леб'язьку с/р — з центром в с. Леб'яже;
— Лукашівську й Олександрівську — в Олександрівську с/р;
— Залінійнівську й Орчицьку — в одну Орчицьку з центром у с. Орчик;
— Семенівську і Сомівську — в Сомівську;
— Улянівську і Старомажарівську — в одну Старомажарівську.
Перенесено центр Олександрівської сільської ради в с. Забарино, сільську раду перейменовано на Забаринську.
Жовтень 1959 року. Швидкими темпами розбудовується Зачепилівка. Завершилося будівництво 2-х житлових будинків під квартири райспоживспілки, піднімаються стіни районного будинку культури із цегли місцевого заводу, завершується будівництво господарського магазину по вулиці Леніна. Поряд із бурякопунктом споруджується відгодівельник на 1000-1200 голів великої рогатої худоби. Він стане справжньою "фабрикою" по виробництву м'яса в районі. Всього в районі справило новосілля 127 сімей. Ще 220 будинків будується.
Розроблений комплексний план по догляду і розширенню полезахисних смуг. Передбачається посадити 350 га лісонасаджень, з яких 160 га це будуть площі швидкоростучих порід дерев.
Міцно увійшло в життя трудівників Зачепилівщини радіо. На кінець 1959 року в районі нараховується 7420 радіоточок, діє 5 колгоспних радіовузлів та один стаціонарний у Зачепилівці.
З'явилися нові приміщення сільських клубів у селах Орчик, Забарино, Олександрівка. Будується ще 4 осередки культури. Увійшов до ладу сільський клуб у Бердянці на 400 місць. У селах працює 21 стаціонарна та 3 пересувних кіноустановки. 12 стаціонарних кіноустановок переобладнуються для демонстрування кінофільмів на збільшений екран.
У селі Чернещина збудоване нове просторе приміщення  8-річної школи.

ПЕРЕМОЖЦІ ОБЛАСНОГО ЗМАГАННЯ

1954-й рік розпочався трудовим піднесенням на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією. У районі широко проводяться заходи, присвячені цій пам'ятній даті, яка припала на 18 січня 1954 року. Колгоспники сільгоспартілі імені Леніна відрапортували про виготовлення більш як 20 тис. земляно-перегнойних горщечків під розсаду.
Колгосп імені 17 партз'їзду, підводячи підсумки 1953 року, повідомив, що господарство отримало на початок 1954-го року 1 млн. 134 тис. крб. прибутку.
До Бердянської МТС з міста Челябінськ Російської федерації надійшло 17 тракторів "У-2", п'ять — "С-80", один — КДП-35, вісімнадцять причіпних і самохідних комбайнів.
На початку лютого цього року відбулася районна нарада передовиків сільського господарства, на якій за досягнуті успіхи червоними прапорами райвиконкому та райкому партії були відзначені: у рільництві — колгосп імені Будьонного (с. Орч. Чернещина), у тваринництві — колгоспі імені 17 партз'їзду (Зачепилівка).
У руновщинській сільській лікарні проведений комплекс підготовчих робіт, придбано обладнання для встановлення парового опалення.
 На обласній нараді передовиків сільського господарства наприкінці лютого 1954 року Зачепилівський район, як і в 1948 році був визнаний переможцем соціалістичного змагання з присудженням перехідного Червоного прапора Харківської обласної  Ради депутатів трудящих і обкому КП України. Високої відзнаки разом з цим був удостоєний також колгосп "Зоря комунізму".
Знаменний початок 1954-го року ще однією подією вседержавної ваги — закликом партії та уряду до юнаків і дівчат Радянського Союзу взяти участь в освоєнні цілинних земель Сибіру, Казахстану, Уралу та Поволжя. Молоді зачепиляни одними з перших відгукнулися на починання. У райкомі комсомолу утворилася справжня черга із бажаючих поїхати в далекі незвідані краї, щоб вирощувати хліб на незайманих землях нашої країни. Опівдні 7 березня 1954 року після урочистого мітингу перший загін комсомольців-добровольців із 13 юнаків та дівчат із залізничного вокзалу Зачепилівки вирушив у далеку подорож. Серед них були Микола Терещенко, Іван Бондаренко, Георгій Петренко, Володимир Пузач, Микола Макаренко з Бердянської МТС, Володимир Фесенко, Петро Сахненко, Олексій Лапін, Микола Фоменко, Микола Кальченко, Іван Тума, Петро Фесенко із Зачепилівської МТС.
Всього заяв із першого призову на освоєння цілинних земель назбиралося 30.
У районі на цей час уже діяло 67 сільських дитячих ясел, де виховувалося 1400 дітей, три лікарні, 13 колгоспних пологових будинків, 17 фельдшерсько-акушерських пунктів.
Нарощує потужності Зачепилівський цегельний завод. У 1954 році виробив і реалізував споживачам більше 1 мільйона штук випаленої цегли.
Депутатом Верховної Ради СРСР у березні 1954 року обраний наш земляк Григорій Прокопович Бутенко.
Неабияким попитом серед сільських жителів району користується продукція кондитерського цеху Зачепилівського райхарчокомбінату. Цукерки "Барбарис", "М'ятна", "Театральний горошок", інші не залежуються на полицях.

ВСЕСОЮЗНОЮ ВИСТАВКОЮ ВІДЗНАЧЕНІ

У 1954 році право представляти Зачепилівський район на всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві вибороли 19 передовиків сільського господарства. Серед них колгосп "Зоря комунізму" за високий урожай ячменю та вівса. Учасниками виставки Головвиставком затвердив також Героя Соціалістичної Праці комбайнера А.Г. Дикуна, бригадира тракторної бригади Зачепилівської МТС І. Ус, знатну свинарку колгоспу ім. Комінтерну О. Коріхову, чабана колгоспу "Іскра соціалізму" Ф.І. Зінченка, телятницю колгоспу імені Горького (с. Абазівка) В. Волик та колгоспу імені 8 Березня М. Литвин, свинарку Г. Пушкаревську з колгоспу імені Котовського, Г. Коломацьку з колгоспу імені 17 партз'їзду.
Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки нагородив і преміював передовиків нашого району: комбайнеру Герою Соціалістичної Праці Дикуну присуджено Велику Золоту Медаль і легковий автомобіль "Побєда", помічнику комбайнера Кирпі — Велику Срібну Медаль і мотоцикл, трактористу Іванову — Малу Срібну Медаль і велосипед. Малі срібні медалі отримали також свинарка І. Пилипчук з колгоспу "Червоний Жовтень", телятниця М. Литвин з колгоспу імені  8 Березня,               П. Амеліна з колгоспу імені Карла Маркса.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 серпня 1954 року "Про укрупнення сільських Рад депутатів трудящих по Харківській області" об'єднані такі сільські ради нашого району: Новомажарівську, Зіньківщинську, Старомажарівську сільські ради в одну Старомажарівську, Займанську та Сомівську в одну Сомівську, Педашківську Першу та Руновщинську в одну Руновщинську, Педашівську Другу та Леб'язьку в одну Леб'язьку, Новоселівську та Чернещинську сільські ради в одну Чернещинську.
У вересні 1954 року в районі відбулася нарада по впровадженню прогресивних методів вирощення врожаю сільськогосподарських культур по методу видатного новатора землеробства з колгоспу "Заветы Ленина" Шадринського району Курганської області Терентія Мальцева. З доповіддю виступив головний агроном Бердянської МТС Романенко, який особисто побував у славетного землероба, вів з ним розмову. Знайомився з його новаторськими методами праці.
У 1954 році в районі побудовано 28 виробничих приміщень, 90 сімей колгоспників справили новосілля. Колгоспи придбали 35 вантажних автомобілі.
У 1955 році середній урожай ранніх колоскових по району дорівнював 24,8 ц з га. За перевиконання державного плану продажу хліба державі зачепилівська артіль "Червоний партизан" одержала в премію три вантажні автомашини.
Зачепилівська МТС за високий урожай зернових і цукрових буряків була відзначена дипломом 2-го ступеню та нагороджена перехідним Червоним прапором Ради Міністрів СРСР і премією в сумі 25 тис. крб. та вантажною автомашиною.
У серпні 1955 року Зачепилівщину відвідала група спеціалістів сільського господарства Орловської області. Їх цікавив досвід роботи колгоспу імені Горького по вирощенню сільськогосподарських культур. Гостей цікавили роздільне збирання кукурудзи, робота комбайна КУ-2 на збиранні силосної маси, продуктивність силосорізки "РС-6" з пристосуванням на подрібненні качанів кукурудзи.
Орловські спеціалісти і трударі оглянули гібридну ділянку кукурудзи, ознайомилися також з дискуванням зібраних після качанистої площ, підготовкою їх до сівби озимих.
1 вересня 1955 року школярі Бердянки розпочали в приміщенні нової двоповерхової школи. На її будівництво витрачено 1 млн.119 тис. крб.
На Красноградському обласному іподромі наприкінці серпня відбулося чергове випробування племінного молодняка коней верхової породи. Всього розіграно 6 скачок, в яких взяло участь 17 коней з Красноградського та Зачепилівського районів. Друге місце на дистанції 1600 метрів зайняла кобила "Весела" з колгоспу "Зоря комунізму" (наїзник М.Підскопний). Вона пройшла цю відстань за 2 хвилини 2,6 секунди, лише на 0,2 секунди відставши від переможниці — кобили "Гарної" з колгоспу "Ясна Поляна" Красноградського району. Призером скачок стала й кобила "Валюта" з наїзником М. Перекупкою. Приз імені Красноградського держплемрозплідника присуджено жеребцям "Іран" та "Веселий" із сільгоспартілей ім. Комінтерну та "Зоря комунізму" Зачепилівського району.
Колгоспи району здали державі у 1955 році 5868 кілограмів коконів тутового шовкопряда, з яких можна виготовити 4890 метрів високоякісного шовку.
За досягнуті успіхи за роботу юннатів на пришкільних ділянках керівники гуртків юних мічурінців зачепилівської та Руновщинської середніх шкіл, Бовкун та Івахненко, юннати леб'язької семирічки Анатолій Бережний та Анатолій Попов нагороджені медалями учасника Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки нагороджені 27 трударів Зачепилівського району.
Значно зросли у 1955 році грошові вклади трудящих. Понад 3 тис. чоловік зберігають на особистих рахунках понад 2 млн. 350 тис. карбованців.
Вирощенням ягідних та виноградних культур стали займатися, починаючи з 1955 року в колгоспі імені Леніна. Тут були закладені маточні ділянки клубники, винограду, персиків. Обладнується також розсадник по вирощенню саджанців чорної, червоної та білої смородини, аґрусу, лісових горіхів.
У 18 колгоспах району встановлено телефони.
Влітку 1956 року біля контори Бердянської МТС було споруджено телевізійну вежу, а в приміщенні встановлено телевізор. Вечорами тут гамірно і багатолюдно. На перегляд телепередач збирається чимало мешканців села.
На початку липня в районному будинку культури пройшла обласна пересувна художня виставка. На ній представлені картини харківських художників. За кілька днів тут побували сільські трударі з усіх куточків району.
У Зачепилівці завершилося будівництво районної ветеринарної лікарні.

ТРУДОВІ "РАПОРТИ" СВІДЧИЛИ

Отож, на календарі значився січень 1957 року. Район підводив підсумки двох років роботи депутатів місцевих органів влади — районної, сільських. Відзначено, що тільки за 1956 рік на Зачепилівщині зведено 24 нових житлових будинків, 68 капітально відремонтовані, 30 — в стадії будівництва. У Зачепилівці з'явилися нові вулиці, провулки — Стадіонний провулок, значно продовжилася вулиця Войкова у селі Нагорна Ігрушка. Невпізнаним став районний центр: виросли нові корпуси райхарчокомбінату, введена до ладу контора райспоживспілки, житловий  будинок райкомунгоспу, адміністративне приміщення райвиконкому. Закладений у Зачепилівці парк, на місці якого був пустир.
Триває підготовка до виборів у місцеві ради нового скликання. Кандидатом у депутати Харківської обласної ради депутатів трудящих висунута ланкова колгоспу імені Леніна (с. Олександрівка) Герой Соціалістичної праці Марія Пантелеймонівна Козак. Підвищився матеріальний добробут трудівників Зачепилівщини. Називається переконлива цифра — тільки на рахунках 4 тисяч вкладників районної ощадної каси нагромаджено 5 мільйонів карбованців.
Підвищилася оплата праці трудодня. Зазначено, на кожен вироблений трудодень колгоспники отримали по 7.90 крб. грішми і по 3 кілограми хлібом. Наприклад, сім'я колгоспника Андрія Карповича Лисяка з колгоспу імені Будьонного одержала з колгоспної каси 15 900 карбованців і 64 центнери зерна.
Правління колгоспу імені Хрущова винагородило кращих своїх трудівників санаторно-курортними путівками за рахунок сільгоспартілі. Ними скористалися доярка Віра Лазебна, ланкова Марія Овчаренко. Премійовані 3-недільним відпочинком доярки Марія Ведь та Галина Кирпа.
Зростає площа фруктових садів зони діяльності Бердянської МТС. Тепер вона становить 476 га. Навесні 1957 року насадження яблунь, вишень, груш виросли ще на 30 гектарів. Для посадки нових дерев і "ремонту" пошкоджених придбано саджанців: артіль імені Горького — 1500 штук,  імені Фрунзе — 1100, імені Молотова та "Більшовик" — по 910.
Протягом 1957 року в районі шириться рух по політехнізації школи. Навчальні заклади забезпечуються верстатами та технічними засобами, аби діти із шкільного класу привчалися до виробничих процесів. Колгосп імені Горького одним з перших передав місцевій школі два плотницьких верстати, на тавки у Москві отримала група передовиків сільського господарства Зачепилівщини. За успіхи, досягнуті у 1956 році, премійовано 72 чоловіки.
Понад 140 випускників Абазівської семирічки, закінчивши школу і оволодівши спеціальностями, працюють у різних галузях народного господарства. Ф. М'ягкоголов та В.Волик після навчання в медінституті, працюють лікарями на Дніпропетровщині. Г. Лагутін та І. Джгун стали трактористами, Ніна  Часник та Віра Супрун — ланковими, Надія Олефір — дояркою, Марія Ольховська та Лідія Черниш — телятницями.
І в 1957 році не спадає запал серед молоді поїхати до Казахстану на освоєння цілинних земель. Чергову групу цілинників у липні проводжав колектив Зачепилівської  МТС. Серед тих, хто відгукнувся на патріотичний заклик стали тракторист Григорій Дашутін з колгоспу "Красное знамя", Микола Ткаченко з колгоспу "Червоний партизан", Володимир Кубась з колгоспу імені Маленкова.
Не припиняється в районі велике будівництво виробничих та культурних приміщень — 25 об'єктів одночасно. Це 14 корівників, 2 телятники, 8 свинарників, зерносховища, 5 колгоспних клубів, 2 контори. Лише в колгоспі імені Фрунзе зводяться свинарник на 300 голів і корівник на 100 голів. Цегляні корівники стали до ладу в 1957 році у колгоспах імені Ілліча, імені ХVІІ партз'їзду, імені Ворошилова, шлакобетонний — в артілі "Нове життя". На 400 голів зведений корівник у колгоспі імені Котовського.
Розпочалося в 1957 році будівництво сільського клубу в колгоспі імені Будьонного із глядацькою залою на 350 місць, просторим фойє, бібліотекою,  кімнатами для гуртків художньої самодіяльності. Першу цеглину із зазначенням дати початку будівництва заклав один з найстаріших колгоспників Клим Терентійович Педько.
Нарощує потужності Зачепилівський цегельний завод. Його цегла, біло-срібляста черепиця користуються неодмінним попитом серед споживачів. Багато які виробничі процеси механізовані. За одну робочу зміну завод виготовляє 10 тис. штук цегли-сирцю.
До зими в районі завершилося будівництво забійного пункту худоби і там же — артезіанського колодязя.
 1957 рік закінчився виборами народних суддів та 70 народних засідателів, серед яких зустрічаються прізвища зачепилян: ланкової Марії Дмитрівни Бондаренко, Параски Іванівни Педаш, Анастасії Василівни Осадчої, Наталії Павлівни Хамової.
У скарбничку загальних надбань трудівники Зачепилівщини вписали чимало цінних сторінок і протягом 1958 року. Спочатку це були "трудові рапорти" на честь виборів до Верховної  Ради Союзу РСР. Так, наприклад,  колгосп імені Карла Маркса повідомив про отримання за попередній рік 3 мільйонів карбованців прибутку.
З колгоспу імені Жовтневої революції "прилетіла" не менш гучна звістка: про придбання в 1957 році зернонавантажувача, двигуна для фермської електростанції, про обладнання двох підвісних доріг, введення в експлуатацію  артезіанського колодязя, вітродвигуна, шлакобетонного свинарника за типовим проектом. У селі розпочалося будівництво більш потужної сільської електростанції.
Зачепилівська МТС одержала 2 автобуряконавантажувачі, кілька зернових комбайнів нової конструкції, 3 трактори ДТ-24, багато нового причіпного знаряддя.
Цікаві події відбуваються у культурному, особистому житті сільчан. На сцені районного будинку культури із п'єсою "Назар Стодоля" виступили драмгуртківці Миколаївсього сільського клубу. Найгучніші оплески глядачів "зібрали" артисти М. Запорожець, М. Берстон, М. Гуназа, І. Бєліна.
Навесні 1958 року з актуальною ініціативою виступили трудівники артілі імені Леніна. Для збільшення обсягів виробництва м'яса вони запропонували створити у селі кролеферму. Її ініціаторами стали голова правління колгоспу Іван Білоус, колгоспник Нестір Марчук, комсомолець Віктор Матвєєв. Вони першими принесли з власних господарств кролематок. До 1 травня їх в артілі вже налічувалося до півсотні.
Вийшла в світ постанова "Про дальший розвиток колгоспного ладу та реорганізацію машинно-тракторних станцій". У колгоспах відбувається її активне обговорення. Все свідчить про те, що МТС, як центри технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, відходять у минуле. Тепер, в кожному колгоспі має бути створений свій власний машинно-тракторний парк, своя "кузня" механізаторських кадрів.

БУВ ТАКИЙ КЛИЧ
"ПІСЛЯ ШКОЛИ — НА ВИРОБНИЦТВО!"

Відбулося чергове нагородження передовиків сільського господарства Зачепилівщини за виробництво та заготівлю зерна, цукрових буряків, молока, м'яса. Президія Верховної Ради СРСР нагородила по Зачепилівському району 4 трудівників орденом Леніна, 7 — орденом Трудового Червоного Прапора, 19 — орденом Знак Пошани, 16 — медаллю "За трудову доблесть", 15 — медаллю "За трудову відзнаку".
 У колгоспах імені ХVІІ партз'їзду, "Україна", імені Карла Маркса третій рік як виходять друковані багатотиражні газети.
Молодь Зачепилівщини гаряче відгукнулася на клич "Після школи — на виробництво". Не вагаючись зробили свій вибір випускники Руновщинської середньої школи, зокрема, Віктор Верхогляд, Раїса Кавун, Марія та Лідія Мирошниченки, Валентина Чупахіна. До їх рішення приєднався і В. Денисенко, який пішов трудитися причіплювачем до колгоспу імені Павших червоних  партизанів.
Тільки за останні два роки прийшло працювати 50 молодих трудівників і в колгосп імені ХVІІ партз'їзду — дояркою Ніна Злидень, на різних роботах трудяться комсомольці Тетяна Литус, сестри Валентина і Тамара Іщенки, Микола Галій. Завзяті механізатори вийшли з Віктора Рудіяна, Віктора Покуси. Досвідченим трактористам допомагають причіплювачі Микола Масьол, Григорій Єременко, Юрій Тараненко.
На залізничну станцію Зачепилівка прибули будівельні матеріали, призначені для відбудови будинків робітників-залізничників.
У селі Орчик збудований новий сільмаг. У перші ж місяці він реалізував товарів широкого вжитку на 91 тис. крб. Нових рис набуває село Чернещина. Нещодавно тут відкрито нове приміщення ощадкаси. По вулицях встановлюються стовпи та протягається лінія електропередач. До жовтневих свят 1958 року нова електростанція колгоспу "Україна" дала перший струм.
Збільшується кількість учнів у місцевій загальноосвітній школі. Поряд зі старим її корпусом методом народної будови зводиться нове приміщення. Бути в Чернещині новій школі!
Шириться в школах району рух за розвиток професійної підготовки учнів загальноосвітніх шкіл. Триває робота по обладнанню в кожному навчальному закладі майстерні. У програму восьмирічних шкіл включено вивчення спеціальних дисциплін, наприклад, "електротехніка", опанування програмами із сільськогосподарських знань.
Усе більшого розмаху набуває в районі патріотичний рух за комуністичне ставлення до праці. У колгоспі імені ХVІІ партз'їзду створена одна з перших бригад комуністичної праці.
З 15 січня 1959 року по країні проводиться Всесоюзний перепис населення.
Друковані органи партійної, комсомольської організацій, правління колгоспу стали виходити в колгоспі "Україна" — "Колгоспні вісті" та імені ХХІ партз'їзду — "Колгоспна правда".

КРІЗЬ РОКИ І ПОДІЇ

(Історичний нарис)
Саме так, Зачепилівському району в квітні нинішнього року виповнюється 90 літ. Треба сказати, якось несподівано, але відразу вагомо, гучно зазвучав на всіх рівнях цей поважаний історичний ювілей. На жаль, раніше про нього чомусь майже не згадувалося, хоча й всі розуміли: безумовно, і у Зачепилівщини є своя "дата народження", біографія, свій яскравий літопис, були і є покоління людей, які впродовж уже більш як трьох століть віддано слугували цьому чудовому куточку української землі.
Редакція вже підготувала кілька публікацій на цю актуальну тему. Але найгостріше поступ часу, ми впевнені, можна відчути, доторкнувшись пам'яттю до цілком конкретних, підтверджених документально, фактів. Історичний нарис чи не найкращий засіб для цього. Ось і в нашому випадку є сенс звернутися до вже виправданої форми висвітлення подій, як з далекої минувшини, так і порівняно недавніх.

ПЛАСТИ ІСТОРІЇ ГОВОРЯТЬ

Спочатку варто нагадати, з яких же витоків бере початок Зачепилівщина. Звичайно, "родоначальницею" нашого краю є саме Зачепилівка. Точної дати її заснування не встановлено. За одними відомостями поселення виникло в першій половині ХVІІ століття в результаті Запорізької колонізації. Чи не тому прізвище Запорожець — одне з найпоширеніших у наших місцях. За іншими даними — його заснування припадає на більш пізній час — кінець ХVІІ — початок ХVІІІ століття, коли вихідці з Полтавського полку осіли хуторами по річках Орчику, Берестовій та Орілі. Ось саме серед селищ  на річці Берестовій згадується і Зачепилівка.
Уже в 1764 році в селі налічувалося 734 чоловіки. Жителі краю займалися землеробством, скотарством, ремісництвом, рибальством і торгівлею. Вони їздили у Крим по сіль, на Дон — по рибу. Тепер можна зрозуміти, чому в зачепилян така ділова хватка.
У 1802 році після створення Полтавської губернії Зачепилівка стала волосним центром Костянтиноградського повіту. На той час тут проживало 1068 чоловік. Напередодні реформи 1861 року в селі вже було 296 дворів і 1800 чоловік населення, більшість якого становили державні селяни.
Процес розвитку Зачепилівської волості постійно удосконалювався і розширювався. За історичними відомостями 1889 року в Зачепилівці діяло 510 селянських господарств на 3290 чоловік населення, які мали 356 десятин присадибної та 3390 десятин орної землі. У 1900 році  Зачепилівська сільська громада сплачувала державі 3950 крб. викупних платежів. 2253 крб. припадало на державний  поземельний податок, губернські та повітові земські збори, 5747 крб. на так звані мирські (волосні та сільські) збори, страхові платежі.
На початку дев'ятнадцятого століття у волості діяли 10 земських, міністерська та 5 церковно-приходських шкіл.
Медичне обслуговування започатковане в 1859 році відкриттям приймального покою на два ліжка, де працював один фельдшер, який мав обслуговувати всі населені пункти, що входили до Зачепилівської волості.
Швидкому розвиткові  Зачепилівської волості  сприяла побудова у 1895-1897 роках залізниці Полтава-Лозова.
У 1909 році обладнується земська лікарня в Руновщині.
Починаючи з 1917 року і до нашого краю докотилися жовтневі революційні події.
Активну участь в боротьбі за владу Рад брали і революційно настроєні жителі Зачепилівки. Так до лав Червоної гвардії в 1917 році пішли Григорій Крутоголов, Іван Нестеровський та інші.
 На початку січня 1918 року в селі була встановлена радянська влада. Першим головою Зачепилівського ревкому став Кузьма Михайлович Бречко. До складу ревкому також увійшли Олександр Миколайович Люткін, Гофман, Кубась (ім'я та по батькові не збереглися) та ревком проіснував зовсім недовго, вже у березні 1918 року Зачепилівщину захопили німецькі окупанти-кайзерівці.
На боротьбу з ними невдовзі був сформований партизанський загін. Хоробро билися із супротивниками Мефодій Федорович Мацко, Данило Погорілий, Ілля Михайлович Бречко, Михайло Трохимович Воротніков, Демид Омелянович Ставицький, Петро Фійонович Гирман, Артем Євменович Ковальов, Антон Степанович Товстий, Олександр Тищенко, Петро Галій, Гнат Пилипенко. Партизанську кінну сотню очолив Володимир Іванович Литус. Незабаром вона влилася в загін, організований в селі Сомівка під командуванням колишніх царських офіцерів, потім більшовиків Я.З. Покуса та М.Є. Козирєва. Вже в квітні загін налічував понад 500 чоловік, проводячи активні бойові операції проти німецько-австрійських окупантів.
Зачепилівські партизани у складі Червоної Армії громили інтервентів на півдні України, визволяли Одесу, а в листопаді 1920 року штурмували Перекоп. За участь у штурмі Перекопу командирові кінної сотні розвідників Володимиру Івановичу Литусу було вручено іменний годинник.

ПЛАСТИ ІСТОРІЇ
ГОВОРЯТЬ

Славними вояками були наші предки, віддаючи життя заради миру на рідній землі, мріючи якнайшвидше повернутися до хліборобства. І заплатили за це життям. Влітку 1919 року від рук денікінців загинув голова Зачепилівського волосного виконавчого комітету Михайло Безчасний. Його повісили перед волосним виконавчим комітетом. Банди Іванюка та Матвієнка жорстоко розправилися з головою місцевого революційного комітету К.М. Бречком і усіма членами ревкому. Босих і роздягнених били ціпами та шомполами, топтали ногами, а потім розстріляли. Влітку 1920 року від рук бандитів загинули начальник волосної міліції І.П. Бутенко, а також Я.Д. Галайдич, М.Ф. Мацко.
Ще тривала громадянська війна, ще свистіли бандитські кулі, а село прагнуло до хліборобської праці, до землі, наполегливо шукаючи шляхи до нових форм господарювання. Бажання до об'єднання зусиль вже тоді нуртувало серед бідняцтва. Перші спроби цього зародилися ще в 1919 році, коли в селі Леб'яже була організована комуна "Труд". Довго вона не проіснувала, але зародки її залишилися і сходи її з'явилися лише наприкінці 1927-1928 років, коли почалася масова колективізація села.
Отож, мир на виснажену громадянською війною зачепилівську землю, остаточно прийшов під кінець 1920-го, відкриваючи шлях новому рухові серед селянства — створенню на Зачепилівщині комітетів незаможних селян. Протягом двох наступних років він ставав все масовішим, особливо, серед бідноти. Одним з найактивніших "комітетчиків" був і відомий український письменник Антон Хижняк.

ДОРОГА ВІД СВОГО
НАРОДЖЕННЯ

цей період відбувалися зміни й в адміністративно-територіальному устроєві Харківської області. Оце тоді, навесні 1923 року, і був створений Зачепилівський район Красноградського округу.
До складу новоствореної адміністративної одиниці увійшов 21 населений пункт. У 1923 році була створена вже Бердянська сільська рада, у 1924-ому — Руновщинська, інші.
Не можна оминути і того історичного факту, як на Зачепилівщині створювалися перші партійні, комсомольські осередки. Спочатку в 1923 році їх ініціативні групи з'явилися у Зачепилівці, Олександрівці, Леб'яжому, Миколаївці, Залінійному. У 1924 — в селах Сомівка, Семенівка, у 1925-ому — в селах Новомажарове, Руновщина, Чернещина.
У тому ж 1925 році на Зачепилівщині було створено кредитне товариство та прокатний пункт, які постачали біднякам та середнякам сільськогосподарський реманент.
У 1925 почало діяти і перше в Зачепилівці товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) імені Дзержинського. Товариство об'єднало 30 бідняцьких сімей. Воно мало трактор "Фордзон", снопов'язалку, молотарку, кілька плугів і борін. Головою товариства був обраний рідний брат першого голови ревкому — комуніст Д.М. Бречко.
У листопаді цього ж року в Зачепилівці був створений партійний осередок. Його засновниками були три комуністи і 25 кандидатів партії. Ініціативу взяли на себе Юхим Федорович Сергієнко, який працював головою комітету незаможних селян, Ігор Юхимович Кащеєв, Петро Іванович Рудько, Семен Дем'янович Пахно, Гаврило Кузьмович Мотієнко.
Першим секретарем був обраний Г.К. Мотієнко, член партії з 1919 року з незаможних селян.
У 1926 партійний осередок села вже налічував 15 комуністів і 16 кандидатів, серед яких були і три жінки  — Олена Захарченко, Марія  Петренко та Євдокія Татаренко.
Першим секретарем комсомольського осередку був обраний Іван Кирилович Злидень. Першими комсомольцями села стали Антон Іванович Хижняк, Андрій Прокопович та Григорій Прокопович Бутенки, Юхим Ширков, Степан Богданов, серед них і одна дівчина — Марія Злидень. Її приклад наслідували Г.Г.Лебединець, О.М. Запорожець.
У селі нараховувалося вже 977 селянських дворів з населенням 5173 чоловіки. 1328 середняцьких сімей володіли 5134 десятинами землі.
На 1 вересня 1926 року в селі Зачепилівка налічувалося більше 1500 неграмотних сімей, в більшості інших населених пунктів уміли читати й писати одиниці.
Починаючи з осені 1926 року, в районі розпочалося створення лікнепів. Перших 24 таких гуртки були започатковані у районному центрі, в яких навчалося 967 жителів.
Першу скрипку в ліквідації неграмотності, звичайно, відігравали активісти з числа комсомольців та партійців. У Зачепилівці на чолі з директором школи Семеном Дем’яновичем Пахно вони агітували селян відвідувати "уроки", аби ті вчилися читати та писати.
Разом з цим відбиралася краща молодь до навчання на робітничих факультетів Харкова. Першими зачепилівськими робітфаківцями стали Антон Хижняк (відомий український письменник), Павло Скиба, Прокіп Зінченко (член редколегії газети "Радянська Україна"), Іван Шпедько (колишній посол України в Канаді), Григорій Бутенко (народний комісар землеробства УРСР, а потім заступник Голови Ради Народних Комісарів УРСР), Павло Курінний.
У цьому ж році створено перше колективне об'єднання селян Чернещини — комуна "Перемога". До неї увійшло 7 сімей.
У 1927 році був побудований залізничний вокзал.
Набирала масштабів колективізація сільського господарства. У Зачепилівці на основі вже створеного ТСОЗу  ім. Дзержинського в 1928 році була організована артіль імені Дзержинського. Тоді ж виникла й артіль "Зірка життя" (нині Скалонівка).
У цей час оформились також партійно-комсомольські осередки в Бердянці, Забариному, Малому Орчику.
Кілька селянських сімей створили у селі Чернещина сільськогосподарську артіль "Трудова сім'я" на чолі з селянином Д. І. Лобачем.
1929 рік. Початок масового колгоспного руху в районі. ХVІ партійна конференція затвердила план першої п'ятирічки. ТСОЗи організовані у селах Забарино, Нове Мажарове. Оформився осередок комуністів у селі Миколаївка.
Комуністи й комсомольці стали відігравати провідну роль у суспільному житті району. Таким був тоді час. І слів з тієї історичної "пісні" не викинути.

ВІД КОМУН ДО
СТАХАНІВСЬКОГО РУХУ

Уже на початок 1930 року в районі було утворено 86 колективних об'єднань, куди входило 8541 селянський двір або 92 відсотки від загальної кількості сімей. У Зачепилівці з'явилося 6 колективних господарств: імені Дзержинського, імені Войкова, імені Леніна, імені Петровського, "Зірка життя", "Червоний партизан".
Для успішного проведення весняної сівби в лютому 1930 року відбувся районний зліт колгоспної молоді, де наголошувалося: саме вона має бути застрільником перебудови сільського господарства. На час сівби на село було відряджено більше 100 активістів з метою конкрентної допомоги й участі у відповідальній кампанії.
Восени 1930 року на районному зльоті колгоспників, де були присутні 300 делегатів, підводились підсумки господарювання. Відзначалося, що всі господарства виконали завдання по хлібопоставках державі на 101 відсоток. Загальна площа громадських ланів складала 61420 десятин орної землі. Вартість трудодня в колгоспах становила від 33 копійок до 1 крб. 60 коп.
Бідняцько-середняцькі маси, об'єднані в комітети незаможних селян, яких уже налічувалося 2358 чоловік, ставали членами колгоспів.
У 1931 році на території району було створено 108 колгоспів та 7 кущових об'єднань. Їх діяльність будувалася на основі статуту сільгоспартілі.
У 1932 році на базі прокатного пункту була заснована Зачепилівська МТС. Уже в серпні за рішенням Харківського обкому КПУ до району було направлено 50 трактористів, інших спеціалістів. У кінці 1932-го машинно-тракторна станція поповнилася ще на 80 трактористів, 30 шоферів, 12 бригадирів тракторних бригад.
На цей час МТС уже мала 25 тракторів, до 1939 року тракторний парк зріс до 81 трактора. З’явилася інша сільськогосподарська техніка. При МТС запрацювали курси по підготовці бригадирів, польоводів, інших спеціалістів.
Очолював Зачепилівську машинно-тракторну станцію талановитий організатор комуніст С.Ф.Токар. Це за його наполягання тут було побудовано гуртожиток для трактористів, клуб, де постійно демонструвалося кіно, відбувалися концерти. На базі МТС у березні 1933 року була заснована районна газета "За більшовицький колгосп".
Трактористи "розбили" квітники, вимостили двір, посадили тополі, які  й досі прикрашають те "історичне місце".
Саме дружний колектив МТС першим у районі виступив застрільником стахановського руху. Навесні 1936 року в нього включилося  136 трактористів, 27 комбайнерів. А всього на Зачепилівщині виборювали право називатися стахановцями 5857 чоловік. Головне, вони брали зобов'язання виростити по 25-30 центнерів зернових, по 500 — цукрових буряків з кожного гектара.
У боротьбі за високі врожаї зростали ряди передовиків сільського господарства. Багато трудівників колгоспної Зачепилівки за самовіддану працю були удостоєні високих урядових нагород. Завідуючий вівцефермою колгоспу імені Петровського М.П. Петренко відзначений орденом Леніна, медалями "За трудову доблесть" нагороджені ланкова колгоспу "Зірка життя" А.Є. Тимошенко за високі врожаї цукристих та вівчар колгоспу ХVІІ партз'їзду Я.В. Люткін.
Зачепилівський район у 1939 році був представлений на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві 65 експонатами — по рільництву від 25 колгоспів, по тваринництву — від 7.
Напередодні війни всі артілі району були економічно міцними. Заможнішими стали селяни, зросла культура села. Оплата трудодня в середньому піднялася до 1 карбованця 50 копійок, видано на трудодень по 7 кілограмів зерна. В Зачепилівці  запрацювала звукова кіноустановка, пологовий будинок, пекарня, лазня, перукарня. На території району для послуг селян діяло 90 бібліотек, 13 колгоспних пологових будинків, дві лікарні, 42 школи — чотири середніх, 10 семирічок, 28 початкових.
Перед війною існувало 67 колгоспів (внаслідок укрупнення до цього існуючих), 2 МТС та 22 сільських ради.
Село набиралося міці і сили. Люди жили світлими мріями і далекосяжними планами, зовсім не підозрюючи, що наступаючий 1941 рік вщент зруйнує створене працьовитими руками народу.


ГОЛОДОМОР —
ПРИХОВАНІ СТОРІНКИ ТРАГЕДІЇ

Це сьогодні ми знаємо правду про 1932-1933 роки. Офіційні радянські джерела жодним рядком не обмовлялися, чим обернулася колективізація, та сама масова перебудова українського села, коли створювалися колгоспи. Це сьогодні встановлено, що від голоду на Україні вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня. Мовчки, не проронивши жодного слова, переступали поріг "на той світ" діти, старі, молодь, працелюби в розквіті сил. Сотнями щодня помирали і наші співвітчизники в різних куточках району. Чи не найбільша смертність зафіксована в населених пунктах Малоорчицької сільської ради: квітень 1933-го — померло 104 чоловіка, травень — 206, червень — 369, липень — 112.
Усього Зачепилівщина втратила за ці страшні роки 5 тисяч чоловік, з них 1700 — діти.
Матеріал до публікації підготувала Світлана ТЮТЮННИК.

У ньому використані історичні відомості 26-томника "Історія міст і сіл
Української РСР. Харківська область", спогади колишнього вчителя
історії Зачепилівської загальноосвітньої школи О.І. Попова, інші довідкові джерела.
Далі буде.

ПАРЛАМЕНТАР ВСЕСОЮЗНОГО МАСШТАБУ

У літописних свідченнях Зачепилівщини кінця 70-х минулого століття зберігається і цей промовистий факт — наша землячка, тодішня комсомолка, починаюча трактористка з Леб'яжого Віра Пікалова — єдина в історії району була обрана депутатом Верховної Ради Союзу РСР. За неї віддали голоси виборці семи районів області — Близнюківського, Первомайського, Лозівського, Кегичівського, Сахновщинського, Красноградського і рідного Зачепилівського.
Віра Володимирівна і по цей день живе у тихому затишному куточку свого віддано улюбленого села. Скромно, непоказово, можливо, навіть дещо відсторонено від односельців тримається нині ця небагатослівна, напрочуд терпляча, відчайдушно працьовита жінка, пройнята своїми глибокими роздумами, невсипущими турботами про суто насущне — доньок, любих онуків. Непохитними за ці роки в ній залишилися два призначення —  лагідної матінки і бабусі.
Сьогодні, безумовно, в ній важко розгледіти парламентаря всесоюзного масштабу. Лише, коли розклала безліч фотознімків більш як тридцятирічної давності: ось юна Віра в залі засідань Колонного Будинку Союзів, ось вона на ХІХ з'їзді ВЛКСМ теж у Москві, ось під час відвідань Брестської фортеці, розумієш, яким насиченим було її тоді молоде життя. "Тоді", це коли політику держави  визначала та сама "кухарка", тобто, коли до Верховної Ради Союзу РСР, України обиралися механізатори і тваринники, вчителі і лікарі, інженери, спеціалісти сільського господарства і військові, ветерани праці, а також молодь — звичайні юнаки, дівчата. Віра Пікалова була серед них.
Щоб відчути, як це відбувалося, потрібно перенестися у березень 1979 року. Дівчині ледь виповнилося двадцять чотири, як раптом доля підхопила її на свої крила, піднімаючи від землі, а тоді вона справді працювала у рільництві трактористкою, до зовсім незвіданих обріїв.
— Так воно і було. Нічим особливим я здається, від своїх односельців не відрізнялася. До слави ніколи не прагнула, перед начальством "не світилася". Як так воно вийшло, що саме моя кандидатура була запропонована у депутати Верховної Ради СРСР, і досі не розумію. Скоріше всього, все вирішив вдалий збіг обставин.
Отак завжди. Як за себе, Віра Володимирівна ніколи не вип'ячує свої якісь заслуги. Ось і цього разу щонайбільше на "птицю щастя" нарікає, мовляв це вона випадково вихопила її з багатьох подібних їй однолітків. А того й не поспішає розповідати, що з дитинства, вбираючись у дівочу красу, у пустоцвіття вона не перетворювалася. Рано до праці призвичаїлася. У родині, де мама була дояркою, а батько залізничником, вся домашня робота на старшій доньці трималася.
— Школяркою ще була і все бігала до мами на ферму, аби чимось допомогти. Там усі жінки в один голос тільки й твердили: "Дивись, яка помічниця підростає. Їй дояркою тільки й бути". Я ж і слухати не хотіла.
— І куди ж подалася після закінчення місцевої школи? — зацікавив  і нас подальший перебіг подій. При цьому, зовсім забулося, що на початку 70-х років у Леб'яжому навіть десятирічки не було.  Після неповної середньої школи юнь розбрідалася, хто куди.
Віра обрала знов школу. Тільки тепер, аби отримати атестат зрілості, продовжила навчання в селі Піщанка Красноградського району. Далі шляхи-доріжки пролягли до міста Дніпропетровська до професійно-технічного училища №20. З кваліфікацією токаря широкого профілю влаштувалася тут же у місті на роботу за спеціальністюна завод пресів. Ото, як випурхнула з батьківського гнізда, потім так вже й вчилася самостійно жити.
Щоправда, думки про рідне село, про його степи з жайворонковим співом у палкому повітрі не давали спокою. Вони лише причаїлися десь у глибині душі і терпляче чекали свого часу. І він настав. У грудні 1975-го Віра знов повернулася до Леб'яжого. Тепер вже назавжди.
— Пішла на курси трактористів при Зачепилівській райсільгосптехніці. Після їх закінчення, навесні 1976-го, спочатку на тракторі "Бєларусь", потім на МТЗ-50 на рівні з усіма механізаторами працювала у полі, — згадує Віра Володимирівна. — Разом з напарницею Ніною Воротніковою нам довіряли і ґрунт під сівбу готувати, і кукурудзу, соняшник полоти. У жнива солому до місця звозили, інші транспортні роботи виконували.
Довелося дівчатам попрацювати й у комсомольсько-молодіжній ланці по вирощенню кукурудзи. Ніна була ланковою, Віра — її правою рукою.
У 1978 році дівчина отримала свою першу урядову нагороду — медаль "За трудову відзнаку". Обрання депутатом районної ради відкрило нові грані її характеру. Вона виявилася напрочуд відповідальною не лише за кермом сталевого богатиря, а й при виконанні громадських доручень. Аж ніяк не можна було оточуючим не помітити, яке живильне джерельце бадьорості духу, душевної щедрості, невичерпного працелюбства криється в грудях цієї звичайної на вигляд дівчини. Ні, зовсім не випадково Віра Володимирівна Пікалова у 1979-ому стала депутатом Верховної Ради СРСР і виконувала це високе державне доручення до 1984 року.
— То було по вінця насичене п'ятиліття, — розповідає Віра Володимирівна. — Нескінченні зустрічі з людьми, численні переписки з офіційними органами, коли треба було допомагати людям за їх скаргами, зверненнями. Не вистачало досвіду, знань, а головне —часу. До цього ще й двічі на рік доводилося виїжджати до Москви для участі у сесіях Верховної Ради.
Що й казати, не всім депутат Пікалова зуміла допомогти, істотно вплинути на вирішення багатьох животрепетних проблем, але вона, як могла старалася усім серцем відгукуватися на людський біль, людську біду. І, мабуть, найголовніше, — не піддалася "зірковій хворобі". Завжди залишалася простою, доступною, щирою. Не перетворила своє високе звання у засіб добування життєвих благ з державної "годівниці". Не гналася ані за грошовими винагородами, ані за квартирами, меблями чи машинами.
— Була, просто щаслива від іншого: коли після ХІХ з'їзду ВЛКСМ мені вручили новесенький іменний трактор МТЗ-82.
По її сяючій посмішці і нині відчувається, з якими почуттями приймала вона довгоочікуваний дарунок.
Більше двадцяти років віддала Віра Володимирівна механізаторській справі. Нині, як-то кажуть, перебуває на заслуженому відпочинку. Але сидіти, склавши руки, — не для неї. Її "отдушиною" стали дві доньки, яких вона безмірно любить, троє онуків.
 У її думках визрівають хіба ж такі плани, аби чимось усім їм допомогти. Ось і журнал "Хазяїн" для чого передплачує? Все для того, щоб вирощувати якомога більше живності на своєму подвір'ячку, городини — на присадибній ділянці.
— Спасибі, молоді родини, бо у доньок вже свої сім’ї, мене не забувають. Ось і нещодавно у вихідні, наприклад, уся Красота в зборі до мене навідалася в дім, — поділилася Віра Володимирівна останньою новиною.
Спочатку й не зрозуміли, про яку красоту мова. Виявляється, таким прізвищем винагороджена уся сім'я молодшої доньки Юленьки — три Красоти разом в одну велику сплелися: зять Красота Сергій, Красота Юля і онучка Красота Віолетта. До краси, але своїми шляхами прагне і сім’я  старшої донечки Ніни.
Нам це здалося ще й яким добрим знаком для всієї родини Віри Володимирівни,  адже саме красота врятовує світ, запевняють мудреці.
Світлана ТЮТЮННИК.
На знімку: (вгорі) Віра Володимирівна за спогадами; (внизу) під час з’їзду ВЛКСМ (Віра Пікалова в третьому ряду праворуч)

До 90 – річчя заснування Зачепилівського району

В цьому році Зачепилівський район відзначатиме ювілей – 90 річчя  від дня заснування. З цієї нагоди в Чернещинській бібліотеці – філії пройшов вечір «Сторінки історії мого села». Як зазначила   завідувачка  бібліотекою – філією Іванова Зоя Миколаївна,  історія Зачепилівського  району складається з історії багатьох сіл та людських доль. Історичні дані  сягають в далеке минуле – кінець 16  початок 17 століття. Цікаві факти  розкрила ведуча про своє село, багато матеріалу по крупицях зібрала сама. На поличках  бібліотеки розташовані відомості  минувшини та  сьогодення, про відродження села після війни. На стенді зібрані історії очевидців голодомору, спогади дітей-війни, відродження колгоспу, історія колективізації. Гостям був продемонстрований документальний фільм про рідне село, знятий у 1973 році.  
Запрошені на захід гості  поринули у спогади, переглянули старі фотокартки,  стенди з роботою бібліотеки,   перечитали   цікаві статті з газет, ознайомились з сучасним альбомом та папкою з документами «Що про нас пишуть».
По закінченню  зустрічі господиня заходу  звернулась   словами, які написала сама:

А я народилась в чудовім краю,
Де верби плакучі стоять у гаю,
Тополі високі край мого села,
Найкраща у світі моя сторона.
А люди живуть тут і щирі й привітні,
Земля від зими прокидається в квітні,
Зеленим ковром застеляє луги,
А вітер колише з колосся хліби.
І з піснею в поле господар спішить,
Щоб вчасно посіять і добре вкосить,
Як прийде врожаю осіння пора,
Радіють усі і старі й дітвора,
В достатку ми зможемо зиму прожить,
І знову будем сіять і косить.

Голова РДА

Шановні відвідувачі сайту!

    Щиро вітаю вас на офіцій- ному веб-сайті Зачепилівської районної державної адмініст- рації. Тут ви познайомитесь з минулим і сьогоденням Зачепи- лівського району, тут опера- тивно, достовірно і всебічно відображатиметься діяльність районної виконавчої влади та органів місцевого самовряду- вання, тут висвітлювати- муться останні рішення і події, що відбуватимуться в районі, оприлюдниюватимуться показ- ники соціально-економічного роз- витку.
   Сподіваюсь, що інформація розміщена на сайті, допоможе краще пізнати наш чудовий край, а діловим колам чіткіше визначитися у можливих напря- мах співпраці.

Голова Зачепилівської районної державної адміністрації

А.Л. Конопля

Написати листа голові РДА

Архів новин
Прогноз погоди